Ключовий та швидкий санкційний важіль – нафтове ембарго. Європейцям на прикладі Китаю потрібно диверсифікувати енергетику
Незважаючи на санкції ЄС та США проти росії, валютна та фінансова системи росії стабілізувалися. Нанесена шкода переважно стосується торгівельного ефекту санкцій. Водночас є низка заходів, які можуть бути застосовані та суттєво послаблять економіку росії вже у цьому році.
Як повідомляє Hubs.ua, таку думку висловила Еліна Рібакова, заступниця головного економіста Інституту міжнародних фінансів (Institute of International Finance), в ході публічної лекції в Київській школі економіки (KSE).
Економістка оцінила вплив введених санкцій, проаналізувала «лазівки», знайдені росією, та окреслила пріоритети:
а) Санкції проти росії у фінансовому секторі спричиняють втрати, але значно менші, ніж очікували. Центральний банк росії відреагував на них виважено, що зменшило прямий вплив на фінансову систему. Санкції фінансового сектору де-факто перетворилися на торговельні. Вочевидь, Європейська комісія та Казначейство США хотіли розвести ці санкції – фінансового сектору і торгівельні. Але реальність взяла верх. Корпоративний сектор вийшов з росії через скарги, ризики та токсичність роботи з росією.
б) У 2014 році у російської економіки забрали можливість позичати назовні, а внутрішньої фінансової системи не змогла забезпечити потреби російських корпорацій. Росія вирішила менше покладатися на фінансові ринки та спрямовувати мислення макроекономічної еліти до геополітичних цілей. Відбулося повернення до системи державного правління, де більш тісно зрощені економіка з внутрішньою та зовнішньою політикою.
Разом з тим, на росії зрозуміли, що фіскальне скорочення та консолідація бюджету не дадуть значного ефекту для потреб внутрішньої фінансової системи. Формування резервів відбувалось завдяки відкриттю ринку для іноземців: залучали їх в економіку за рахунок високих ставок. І навпаки – у населення гроші забрали, мовляв, кошти потрібні для виконання плану геополітичних авантюр, за рахунок яких наповнювались резерви. Ціну цим геополітичним авантюрам росіяни відчувають ще з 2014 року.
Готуючись до потенційних нових санкцій, росіяни частково перевели резерви з ЄС та США, з долара до інших юрисдикцій, створили внутрішню систему з обміну повідомленнями між банками на противагу SWIFT. Через цю причину фінансова система росії не зупинилась. Також зіграв роль той факт, що відключення SWIFT відбувалось поступово, банк за банком, а не одразу для всіє банківської системи.
в) центробанк росії подвоїв ставку з 9,5% до 20%, ввів драконівський контроль над капіталом, зокрема, на експорт – мова про вимогу здачі надходжень 80% експорту протягом трьох днів. Були заморожені валютні депозити. У перші дні після оголошення санкцій центробанк був змушений припинити інтервенцію на ринку, частково через санкції, частково через втрату половини резервів. Була банківська паніка. Якби заходи центробанку була менш підготовленими, то фінансова система могли би розпастись: навіть у найбільших банків (зокрема, у Сбербанку) не вистачало готівки в банкоматах та відділеннях. Але фінансова система втрималась та стабілізується.
Ще одна причина стабілізації системи – експорт російської нафти, гази та інші окремої продукції. З січня по квітень росія отримала $96 млрд профіциту поточного рахунку. Це сталося через скорочення імпорту та високі ціни на нафту та газ (і це незважаючи на зниження вартості російської нафти приблизно на $30 за барель). У результаті центробанк росії повернув ставку до 11% та пом’якшує вимоги щодо відтоку капіталу. Росія відчуває покращення фінансової ситуації та починає готуватися до наступного етапу енергетичних війн.
г) «Газпром» активізує енергетичні війни, відключає від газу деякі європейські країни. З точки зору макроекономіки оплата Газпрому в рублях за постачання газу не дасть переваг. Але росія таким чином намагається показати світу, що європейські країни не можуть домовитись про єдину політику навіть у таких незначних питаннях. Адже деякі країни ЄС готові оплачувати газ рублями. І тому росія має важелі впливу на ці країни. Натомість, Європа змогла проявити політичну волю у складному питанні щодо ембарго на російську нафту.
Нагадаємо, у рамках шостого пакета санкцій політики Євросоюзу домовились ввести поступове ембарго на 90% постачання нафти з росії (мова про заборону поставок нафти морським шляхом).
д) Європа витрачає непропорційно великі суми, купуючи російські товари та газ. При цьому важливо враховувати, що для росії Європа є великим покупцем нафти і газу, але для бюджету росії нафта набагато важливіша за газ. Якщо вдарити по експорту нафти, то це негативно вплине на велику частку платіжного балансу росії, вдарить по її бюджету та платоспроможності.
е) Європа сильно залежить від російського газу, для неї це болюче питання. Для росіян навпаки – їх економіка більш залежить від продажу нафти, ніж від на постачання газу. Тому в енергетичних війнах для Європи має сенс спочатку чинити тиск та зменшувати залежність від нафти. Для росії основний важіль впливу – це газ.
Справа тут не лише в залежності від російського газу, а й у відсутності інфраструктури. В LNG-терміналах достатньо потужностей для забезпечення Європи зрідженим газом. Але немає відповідної інфраструктури по його розподілу по всім країнам ЄС. Одна з таких країн – Німеччина. Тому вона планує побудувати нові LNG-термінали (два з яких – до кінця 2022 року). Таким чином країна отримає стільки ж потужностей по прийому газу, скільки мають Іспанія та Велика Британія. Попередні оцінки щодо будівництва нового газопроводу між Іспанією та Францією показали, що це багаторічний та багатомільярдний проєкт. А от створення нових LNG-терміналів на європейському узбережжі може стати обхідним шляхом для вирішення цієї проблеми. Але знову ж таки – це все рівно займе більше часу, ніж налагодження постачання нафти альтернативної російській.
є) Велику частку експорту нафти із росії складають постачання до ЄС. Купують російську нафту також Китай та Індія. В умовах введеного Європою ембарго росія теоретично могла б збільшити продажі у ці країни. Але Китай уже має діючі контракти з іншими постачальниками. Крім того, енергополітика Китай побудована так, щоб не залежати від одного джерела постачання.
Це підводить до ключової теми – економічного суверенітету. Європейці «кладуть забагато яєць в один кошик», а Китай хоче диверсифікувати енергетику.
А якщо Індія навіть вчетверо захоче збільшити імпорт російської нафти, росія не матиме з цього великої вигоди. У цьому напрямку є інфраструктурні проблеми з доставкою, а місцеві нафтопереробники не орієнтовані на російську нафту.
Як раніше писав Hubs.ua, Японія також обіцяє поступово ввести ембарго на російську нафту, а японський бізнес вже відмовляється від її імпорту.
ж) Може відбутися і багато інших товарних війн. 90% українського експорту йшло через порти, на 4 провідних порти припадає понад 80% перевезень. Усі вони заблоковані, що дуже ускладнює ситуацію. Є і інші сфери, в яких росія може завдати низку економічних незручностей. Санкції ж проти росії надалі переважно зосереджуватимуться на газі і нафті. Це те, над чим Європейський Союз працюватиме не лише у найближчі місяці, а може й десятиліттями.
Профайл. Еліна Рібакова – заступниця головного економіста Інституту міжнародних фінансів (Institute of International Finance). В Інституті вона керує економічними дослідженнями ринків, що розвиваються. Раніше Рібакова була запрошеним співробітником в аналітичному центрі «Брейгель» (Брюссель), де її дослідження зосереджувалися на фінансових ринках, економічних компаніях та центральних банках.
До цього обіймала посади вищого рівня в економічних дослідженнях у різноманітних фінансових установах. Зокрема у Deutsche Bank у Лондоні як керівниця відділу досліджень у регіоні EEMEA. А також – керівні посади в Amundi (Pioneer) Asset Management, Avantium Investment Management і Citigroup.
Викладала на аспірантурі та бакалавраті в Стокгольмській школі економіки та читала гостьові лекції у Лондонській школі економіки, Chicago Booth у Лондоні тощо.
Свою кар’єру Рібакова розпочала як економіст у штаб-квартирі МВФ у Вашингтоні.
