Юрий Бровченко, МЭРТ: Корпоратизация оборонных предприятий привлечет инвестиции в ОПК

Замминистра Юрий Бровченко курирует в Министре экономического развития и торговли Украины вопросы оборонно-промышленного комплекса страны. Еще два года назад предприятия ОПК простаивали. Сегодня они уже становятся прибыльными. С 2017 г. государство перешло на трехлетний оборонный заказ (вместо ежегодного). Появилась возможность планировать загрузку предприятий ОПК на пару лет вперед.

Отрасль пытается разглядеть направления для развития своих мощностей и подготовки производств на более отдаленную перспективу. Похоже, такая возможность появляется. На днях утверждена Государственная программа развития Вооруженных сил Украины на период до 2020 года, появились сообщения о том, что правительство завершает подготовку пятилетней Государственной программы реформирования и развития оборонно-промышленного комплекса страны.

Hubs решил расспросить в профильном министерстве, какие приоритеты закладываются в Программу, какие новые ориентиры появляются у отрасли и станет ли все это достоянием общественности. Попытались мы добиться ответов у «рулевого» ОПК и на ряд спекулятивных вопросов, которые будоражат сегодня общество. В частности, почему не разрабатывается Стратегия развития отрасли, как воспользоваться повышенным интересом иностранных инвесторов к украинской оборонке, кто проталкивает лицензирование производства военной техники и др. (укр.)

Про програму розвитку ОПК

– Що являє собою Державна програма реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України, проект якої нещодавно ви особисто анонсували?

– Ця програма – основний середньостроковий план проведення системної реформи оборонно-промислового комплексу України. Комплексний документ, що поєднує у собі як законодавчі ініціативи, удосконалення нормативно-правової бази, так і практичні кроки, що вживатимуться державною для підтримки ОПК. Програма – ключовий інструмент перетворень української оборонної промисловості.

Проект програми має гриф обмеження доступу, проте такі заходи – це не упередженість розробника, а визначена законодавством необхідність. Розголошення відомостей про потреби та можливості оборонної промисловості є реальною загрозою національній безпеці України, тим більше в умовах ведення військових дій.

Втім, ми працюємо над тим, щоб одразу після прийняття проекту світ побачив відкритий план реалізації Програми. Заходи, які можна буде довести до громадськості.

– На якому етапі сьогодні проект цієї Держпрограми?

– Зараз Програма знаходиться на опрацюванні у Секретаріаті Кабінету Міністрів України.

– Оскільки хоча б структуру Програми ви маєте намір оприлюднювати, які основні складові цього документу можете назвати вже тепер?

– Багато заходів, які є складовою реформи оборонно-промислового комплексу, відкриті, і вони вже виконуються. Можу виокремити основні з них, наприклад запровадження трирічного планування державного оборонного замовлення (ДОЗ) – нещодавно вперше в історії України було прийнято ДОЗ на 2017-2019 роки.

В практичному плані було спрощено виробничу та управлінську діяльність підприємств ОПК шляхом затвердження порядку формування ціни на продукцію оборонного призначення, створення підстав для отримання підприємствами кредитів під державні гарантії, зменшення норм відрахувань до державного бюджету з 75 до 35 відсотків чистого прибутку підприємств-учасників Державного концерну «Укроборонпром». Триває робота із розроблення переліку критичних технологій.

Крім того, ми вживаємо заходи за одним із ключових напрямів реформи ОПК, імпортозаміщенням. З 13 березня на сайті Міністерства розміщено оголошення, пропозиція підприємствам оборонної промисловості долучитися до процесу створення Загальнонаціонального реєстру імпортозаміщення та кооперації.

– Пропоную до питань щодо Реєстру згодом повернутися, а зараз хотілося б трохи детальніше про Держпрограму. Які ще напрямки реформування ОПК передбачає проект Державної програми?

– Це вдосконалення системи управління оборонно-промисловим комплексом, розвиток виробничих потужностей підприємств ОПК, розвиток систем озброєння та військової техніки, фінансове оздоровлення підприємств ОПК, вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази.

– Для виробництва якого саме озброєння передбачається реформування ОПК згідно проекту Держпрограми?

– Ми ще до прийняття цієї програми здійснюємо заходи по підготовці певних виробництв. Мається на увазі закупівля обладнання для підприємств, які будуть задіяні в серійних виробництвах. В розрізі, приміром, ракетного проекту «Вільха» – це КБ «Луч» та ДАХК «Артем». Передбачається також розвиток виробництва боєприпасів  – від набоїв для стрілецької зброї і до боєприпасів калібру 155 мм. Ще один напрямок – виробництво порохів і вибухових речовин. Плануємо також відновити дизельне двигунобудування для бронетехніки.

– Які нові зразки озброєння та військової техніки (ОВТ) з’являться у серійному виробництві в Україні протягом 2017-2019 років?

– В серію підуть бронетранспортери БТР-3 та БТР-4, танк «Оплот», протитанковий ракетний комплекс «Стугна-П», тактичні ракетні комплекси «Гром-2» та «Вільха», окремі види боєприпасів, стрілецька зброя, лінійка безпілотних літальних апаратів.

Стосовно останніх є цікаві розробки чернігівського підприємства «Чезара». Достойні розробки стрілецької зброї мають підприємства «Форт» і «Зброяр». Загалом в Україні сьогодні розробляється більше зразків озброєння, ніж в багатьох інших країнах світу. Пріоритетом №1 має стати завдання створення замкнених циклів виробництва хоча б окремих видів озброєння та військової техніки.

Юрій Бровченко: Законопроект про виведення 67 підприємств «Укроборонпрому» з переліку підприємств, які не підлягають приватизації, та про їх корпоратизацію, вже в Кабміні tweet

– Як так сталося, що довгострокової Стратегії розвитку ОПК, передбаченої Указом Президента України №92/2016 від 14.03.2016 р., ще нема, а ваше міністерство вже подає на розгляд Уряду середньострокову Державну програму реформування цієї ж галузі?

– Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу – це довгостроковий документ оборонного планування. А такі документи мають базуватися на аналізі досвіду функціонування сфери протягом тривалого періоду. Досвід українського ОПК до 2014 року – це спадщина СРСР.

Російська агресія внесла свої корективи, і Україна вимушена змінювати підходи та шукати ту модель розвитку оборонної промисловості, яка є найбільш прийнятною з урахуванням існуючих ресурсів та геополітичної ситуації.

Сьогодні ми проводимо реформи, вивчаємо міжнародний досвід, адаптуємо його до українських реалій – і таким чином створюємо підґрунтя для розробки довгострокової стратегії розвитку ОПК.

Крім того, специфіка розробки документів довгострокового оборонного планування полягає у необхідності формування їх засад з урахуванням багатьох критеріїв, а також особливостей системи оборонного планування в цілому.

Чинне законодавство у цій сфері потребує істотних змін – не лише у частині удосконалення системи планування у секторі безпеки і оборони, оборонно-промислового комплексу, а і системи державного стратегічного планування, як це і передбачено Концепцією розвитку сектору безпеки і оборони України, Воєнною доктриною та Стратегією національної безпеки і оборони України.

Саме тому робота із розробки стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу тісно пов’язана із проведенням законодавчих перетворень та інших реформ сектору безпеки і оборони, а також – особливостями реалізації вже існуючих державних програм у цій сфері. Критеріями, що визначатимуть хід подальшої роботи із розробки стратегії, стануть показники ефективності виконання державних програм розвитку озброєння та військової техніки та реформування ОПК.

До речі, Програма ОВТ вже сьогодні потребує коригування. Це пов’язано з тим, що минулого року вона була катастрофічно недофінансована.

Тому, як бачимо, довгострокова Стратегія розвитку ОПК на сьогоднішній день не є актуальною. Набагато важливішою для українського ОПК сьогодні є програма розвитку боєприпасної галузі, яка вже зараз може дати поштовх підприємствам для створення нових виробництв.

Важливо, що саме зараз Міністерство оборони розробляє основні напрями розвитку озброєння і військової техніки, а це – наш вектор на найближчі десятиліття. Тому над Стратегією розвитку ОПК ми, звичайно, працюємо, але при цьому намагаємося підходити до її розробки комплексно, системно.

– Не стане така черговість розробки Стратегії та Держпрограми формальним приводом для відхилення останньої Урядом?

– Я думаю, що Державну цільову програму розвитку ОПК буде прийнято і в перспективі вона буде профінансована. Я особисто в це дуже вірю.

– Які ваші прогнози стосовно термінів прийняття Програми?

– Питання оборони та ОПК наразі розглядаються досить швидко. Але іноді спрацьовують стримуючі фактори… Ми очікуємо, що протягом місяця Програма буде прийнята.

– За рахунок яких саме джерел ви плануєте досягти фінансового оздоровлення галузі?

– До бюджету 2017 року на розвиток ОПК закладені 785 млн грн, це по-перше. По-друге, важливим кроком стало зменшення норм відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку підприємств Державного концерну «Укроборонпром». Це дозволило спрямувати кошти на розвиток виробничої бази.

І третє джерело – банківські кредити під державні гарантії. В 2017 році обсяг коштів за цим напрямком збільшено до 7 млрд грн. (в минулому році було виділено 4,35 млрд грн.). Кошти на такі кредити у банків зараз є. Це досить потужний ресурс, який ми залучаємо на закупівлю озброєння та військової техніки. Причому закуповуємо таким чином продукцію як у державних підприємств, так і у приватних.

– Хто зараз видає такі кредити і на яких умовах?

– Кредити під державні гарантії видають тільки державні банки. Ставка – до 19% річних, термін – не менше трьох років.

– Яку роль у фінансовому оздоровленні підприємств ОПК ви відводите іноземним інвестиціям?

– Зважаючи на специфіку оборонної промисловості, не завжди вдається залучити іноземні інвестиції в її розвиток. Як один із способів вирішення цього питання – Міністерством розроблено проект закону про виведення 67 підприємств Державного концерну «Укроборонпром» з переліку підприємств, які не підлягають приватизації, і про включення цих підприємств до переліку таких, які можуть бути корпоратизовані.

Законопроект «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (щодо деяких об’єктів оборонно-промислового комплексу)» вже на розгляді в Кабінеті Міністрів. Саме корпоратизація підприємств дозволить залучити на їх розвиток кошти інвесторів, причому як закордонних, так і вітчизняних.

Зацікавленість потенційних інвесторів в таких ініціативах сьогодні дуже висока, адже продукція проходить досить жорстке випробовування на сході країни.

Про імпортозаміщення та реєстри

– Навіщо ваше міністерство створює Загальнонаціональний реєстр імпортозаміщення? Адже реалізація програми імпортозаміщення розпочалася вже давно і є певні успіхи, про які регулярно повідомляє концерн «Укроборонпром»?

– Програма імпортозаміщення, проведена концерном, і Загальнонаціональний реєстр – це дещо різні речі.

На своєму рівні концерн досяг неабияких успіхів, проте підприємств ОПК в країні понад кілька сотень, і значна їх частина – це приватний сектор, представлений досить потужними виробниками продукції оборонного призначення, які також повинні переорієнтовуватись у зв’язку з розривом співробітництва з РФ.

Наша ж ініціатива спрямована на створення загальнонаціональної системи кооперації.

Реєстр являтиме собою єдину закриту базу даних виробників та користувачів продукції оборонного призначення. За допомогою Міністерства, що забезпечуватиме ведення реєстру, підприємства як державного, так і приватного сектору матимуть можливість дізнатись про потреби один одного та легше знаходити нових партнерів. Така база даних вкрай необхідна сьогодні.

Вирішивши проблеми імпортозаміщення, підприємства отримають базис для подальшої співпраці. Так вимушена необхідність пошуку нових потенційних партнерів в результаті стане фундаментом кооперації державного сектору з приватним.

– Яка перша реакція підприємств на вашу пропозицію від 13 березня щодо участі у створенні Реєстру імпортозаміщення?

– До нас вже звертались і Ліга оборонних підприємств України, і Асоціація «Українська оборонна та безпекова промисловість», а також – ряд приватних компаній.

Поки що формат цієї роботи – це пілотний проект, проте я впевнений, спільними зусиллями ініціатива буде успішно реалізована. Вже сьогодні Державне оборонне замовлення виконується на паритетних засадах: половину виконують державні підприємства, половину – приватні. Оскільки зараз фінансування армії та програм розвитку озброєння і військової техніки збільшилось, ми маємо реальну можливість залучати до цих робіт не тільки державні підприємства.

– Стосовно розподілу робіт. ЗМІ повідомляють, посилаючись на інформацію Ліги оборонних підприємств, що приватні підприємства зараз виконують вже майже 2/3 обсягу ДОЗ…

– В реєстрі виконавців ДОЗ зареєстровано більше 120 підприємств. З них приблизно половина – приватні компанії.

– Чи буде Реєстр публічним і загальнодоступним?

– Ні, реєстр – закрита база. Існують певні обмеження щодо оприлюднення подібної інформації. На сайті Міністерства потенційні учасники цього процесу можуть знайти всю необхідну для долучення до реєстру інформацію, всі форми та заявки. Результат роботи, дані про продукцію ОПК, потреби та можливості будуть надаватись адресно.

Хотів би також, користуючись нагодою, повідомити про намір нашого міністерства створити базу цих підприємств ОПК. В межах цього проекту хочемо в найближчий час зібрати представників таких підприємств на очну зустріч, щоб отримати безпосередньо від них інформацію про їх досвід у виконанні оборонних замовлень, про проблеми, з якими вони стикаються.

Юрій Бровченко: В Україні сьогодні розробляється більше зразків озброєння, ніж в багатьох інших країнах світу. Пріоритетом №1 має стати завдання створення замкнених циклів виробництва хоча б окремих видів озброєння та військової техніки tweet

– У грудні «Укроборонпром» повідомляв, що за підсумками минулого року 40 підприємств цього концерну отримали доступ до головного каталогу НАТО з логістики. Наскільки це узгоджується з програмою імпортозаміщення і намаганнями створювати замкнуті цикли виробництва в Україні?

– Імпортозаміщення сьогодні – внутрішньодержавний проект, а співпраця з країнами-членами НАТО – один із пріоритетів міжнародного співробітництва. Ми не намагаємося створювати замкнені цикли по всій номенклатурі озброєння. Ми прагнемо до міжнародної кооперації.

Щодо НАТО, то ми маємо на меті до 2020 року повністю перейти на стандарти НАТО, і по озброєнню, і по військовій техніці. Розробляються відповідні стандарти. Багато українських підприємств вже перейшли на стандарти НАТО. Деякі з них вже випускають певні види продукції по стандартам цієї організації.

Про законодавчу та іншу активність

– Ви кажете, що одним з пріоритетних напрямків реформ, згідно проекту Держпрограми, є вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази розвитку галузі. Що зараз вже робите в цій сфері?

– Міністерством вже розроблено проект Закону «Про військово-технічне співробітництво», який погоджено зі всіма відомствами і який вже знаходиться на розгляді у Верховній Раді (зареєстровано в Парламенті 02.12.2016 р. за №5479 – ред.). Нами розроблено також проект Закону «Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки». Цей проект вже пройшов міжвідомче погодження і його текст 15 березня оприлюднено на сайті нашого міністерства. Громадськість має можливість протягом місяця ознайомитися з цим документом та долучитись до його обговорення. Я особисто вже запросив до обговорення Лігу оборонних підприємств України.

– Ліга вже висловила свою позицію по законопроекту про створення ОВТ?

– Ця організація протягом минулого тижня обіцяла надати нам свої пропозиції стосовно проекту закону. Але поки що ми їх не отримали. Ми готові до середини квітня приймати від усіх подібні пропозиції.

– Що суттєво нового запроваджує цей проект Закону?

– Пропонується в принципі новий Закон, якого раніше взагалі не було. Відомо, що його розробка тривала не один рік. Багато факторів гальмували процес, але нам вдалося вивести цю роботу на завершальний етап.

До сьогоднішнього дня питання виробництва озброєння та військової техніки на законодавчому рівні не внормовані. Суб’єкти ОПК вимушені при необхідності використовувати радянські ГОСТи, але з 2019 року це робити вже заборонено.

Новий закон має на меті впорядкувати діяльність із розроблення ОВТ на всіх рівнях, визначити повноваження кожного суб’єкта процесу виробництва ОВТ – від ініціатора до кінцевого споживача, структурувати їх дії на кожному етапі життєвого циклу, виокремити інструменти державного регулювання, здійснення нагляду, контролю та інше.

Законом також передбачена розробка ряду підзаконних актів, зокрема щодо діяльності інституту генеральних конструкторів.

Юрій Бровченко: Ми маємо на меті до 2020 року повністю перейти на стандарти НАТО, і по озброєнню, і по військовій техніці tweet

– За чиєї ініціативи та навіщо перелік видів діяльності, які мають підлягати ліцензуванню, в законопроекті №5698 Кабміну, що 23.01.2017 р. зареєстровано в Верховній Раді, було розширено і включено до нього розроблення, виготовлення, реалізацію, ремонт, модернізацію та утилізацію не тільки озброєння, а ще й «військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї»?

– Розробка законопроекту – складний процес, якому передують рішення керівництва держави та відповідні доручення. Доповнення переліку видів діяльності було запропоновано силовими відомствами.

За результатами розгляду змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Комітетом з питань промислової політики та підприємництва було прийнято рішення рекомендувати повернути його на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи. Проект відповідної постанови ВРУ вже зареєстрований.

Особисто я залишаюсь прихильником ліцензування цього виду діяльності. На моє глибоке переконання, зміни до проекту закону внесені правильні. Інакше в найближчій перспективі може утворитися неконтрольований обіг зброї в країні. Адже безпосередньо виготовлення зброї без наявності ліцензії зараз не заборонено. Ми хочемо унормувати ситуацію, щоб розуміти, хто зараз зброю виготовляє. Розглядається навіть такий варіант, як оформлення ліцензії шляхом повідомлення. Такий порядок міг би ввести Кабінет Міністрів, коли б погоджував ліцензійні умови. В будь-якому випадку ліцензування потрібне.

– А чи не призведе така норма до затримок у розробці озброєння, яке вже сьогодні конче потрібне військовим?

– Наше міністерство веде реєстр підприємств, які виконують державне оборонне замовлення. І жодне з підприємств не може поскаржитись на те, що його питання не було розглянуте нашим міністерством на протязі 2-3 днів.

– Деякі малі приватні підприємства, зокрема з міста Миколаєва, нарікають на складність процедур визначення кваліфікації постачальника, встановлених концерном «Укроборонпром» для переможців торгів на тендерних електронних майданчиках. Чи не потребують дійсно внесення певних коректив тендерні  процедури щодо замовлень невеликої вартості?  

– Взагалі всі процедури щодо закупівель ОВТ на державному рівні максимально спрощені. Застосовується переговорна процедура. Закон про державні закупівлі дозволяє за два тижні прийняти рішення по закупівлі робіт чи послуг. Нарікання щодо процедур на тендерних майданчиках до нас не надходили.

Що стосується конкретного звернення Миколаївського підприємства, вирішення питання лежить у площині компетенції Державного концерну «Укроборонпром» – відбір «кваліфікованих постачальників» це їх ініціатива.

– Як ви оцінюєте участь України у роботі Міжнародної виставки озброєння та військової техніки IDEX-2017, яка проводилась недавно в ОАЕ?

– Результати роботи вражають. В перші три дні роботи виставки деякі наші підприємства проводили по 3-4 переговорів щоденно. Переговори велись з представниками Таїланду, Пакистану та інших країн. Було підписано декілька контрактів. Я особисто приймав участь у таких переговорах. Дуже високим був інтерес до продукції КБ «Луч» та до бронетранспортерів. Безпілотний БТР «Фантом» викликав неабиякий ажіотаж. Цей проект особисто я міг би віднести до найкращих розробок у своєму класі.