Війна чітко висвітлила вразливі місця системи виконавчих проваджень
Війна в Україні не лише створила низку реальних бар’єрів, що ускладнюють роботу державних та приватних виконавців, але й стала каталізатором для модернізації виконавчої системи, як з технологічного, так і з управлінського погляду. Такий висновок у своїй колонці для Borg.expert робить Анна Піхотенко, адвокатка АО Investment Lawyer Group.
Серед основних перешкод, які створила війна, адвокат виділяє наступні:
- Територіальна недоступність. Значна частина території України перебуває під тимчасовою окупацією або в зоні бойових дій. Це унеможливлює доступ виконавців до майна боржників, розташованого в таких регіонах. Наприклад, арешт нерухомості чи транспортних засобів на окупованих територіях фактично заморожений до моменту їх звільнення.
- Логістичні труднощі. Руйнування інфраструктури, перебої з електропостачанням та проблеми з транспортом ускладнюють як доставку виконавчих документів, так і організацію виїзду виконавців на місця.
- Фінансова нестабільність. Економічні наслідки війни — спад ділової активності, масове безробіття, зростання інфляції — прямо впливають на спроможність громадян і бізнесу виконувати зобов’язання. Часто навіть за наявності судового рішення боржник не має фінансової можливості для його виконання.
- Обмеження доступу до реєстрів. У перші місяці війни спостерігалися перебої в роботі державних реєстрів, таких як Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно тощо. В подальшому зазначені реєстри не працювали також через кібератаки.
- Мораторії та пільги Запровадження мораторіїв на стягнення певних видів заборгованості захищає вразливі верстви населення, але водночас ускладнює захист прав стягувачів, які також можуть перебувати у скрутному становищі.
Водночас, за словами Піхотенко, війна також чітко висвітлила вразливі місця системи: надмірну залежність від фізичного доступу до майна, обмежений цифровий інструментарій у деяких процесах, нестабільну роботу реєстрів та потребу у більш гнучкому підході до організації виконавчих дій.
«Ці проблеми не нові, але в умовах повномасштабного вторгнення вони стали критичними», — підкреслює адвокатка.
Разом із тим, за словами Піхотенко, ситуація створила підґрунтя для довгоочікуваних змін.
«Розширення функціональності автоматизованої системи виконавчого провадження, поступова цифровізація документів, можливість дистанційної взаємодії з банками, нотаріусами та реєстрами — все це має стати не тимчасовим рішенням, а сталою практикою. Додаткової уваги потребує і кадрова підтримка виконавців, особливо в регіонах, де навантаження суттєво зросло», — підкреслює адвокатка.
І додає, що у перспективі, як не прикро це визнавати, саме війна може стати каталізатором для модернізації виконавчої системи, як з технологічного, так і з управлінського погляду. А це, у свою чергу, дозволить підвищити ефективність стягнення у мирний час. Що є не менш важливим для правової системи держави загалом.
