Прийнятий парламентом законопроєкт розширює правомочність роботодавців
Спеціалісти юридичної фірми Sayenko Kharenko підготували аналіз законодавчих змін у сфері трудових відносин.
Автори: радник Ірина Бакіна та старший юрист Ольга Кирюша
Hubs.ua публікує запропонований юристами огляд:
1 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла законопроєкт №7251 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Прийнятий документ у той же день направлено на підпис президенту України Володимиру Зеленському. У випадку його підписання закон набере чинності наступного дня за днем його опублікування (станом на 12 липня проєкт перебуває на розгляді у президента – Ред.).
Передусім проєкт 7251 спрямований на уточнення та вдосконалення низки норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон), що був прийнятий у березні 2022 року та має тимчасовий характер. (Детальніше про цей закон та про 10 ключових питань, пов’язаних з трудовою діяльністю у період війни, для Hubs.ua писали спеціалісти ГК «Інвестохіллс» – Ред.).
Проєкт 7251 також змінює ряд принципових положень Кодексу законів про працю України (КЗпП), розширюючи правомочності роботодавця в трудових відносинах, причому такі зміни не обмежуються у часі тривалістю воєнного стану.
Основні новели Проєкту 7251:
Зміни до Закону, строк дії яких спливає із припиненням воєнного стану:
а) врегульовано порядок призупинення трудових відносин на період дії воєнного стану. Попри незмінене визначення призупинення трудових відносин, яке передбачає наявність взаємної неможливості роботодавця і працівника надавати і виконувати роботу, новий порядок передбачає односторонність рішення з боку роботодавця про призупинення трудових відносин та право працівника оскаржити такий наказ у Держпраці. Також Проєкт 7251 передбачає ретроспективне право працівників на оскарження рішень роботодавців про призупинення, прийнятих після вступу в силу Закону;
б) скасовано обмеження тривалості основної щорічної відпустки протягом воєнного стану. Відтепер обмеження відпустки у 24 календарні дні – не імперативне правило, а право роботодавця;
в) запроваджена відпустка без збереження заробітної плати для працівника, який виїхав з України, або ж є внутрішньо переміщеною особою. У період воєнного стану така відпустка має в обов’язковому порядку надаватися роботодавцем за заявою працівника тривалістю до 90 календарних днів;
г) уточнені вимоги до збільшеної нормальної та скороченої тривалості робочого часу у період воєнного стану. Усувається обов’язковість та загальність 60-ти та 50-ти годинного робочого тижня, замість цього передбачається можливість збільшення тривалості робочого часу до 60-ти годин на тиждень (50-ти годин на тиждень при скороченій тривалості робочого часу) для працівників критичної інфраструктури із пропорційним збільшенням оплати праці;
д) запроваджено право роботодавця і працівника у період дії воєнного стану домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів роботодавця та інших документів щодо трудових відносин та про інші доступні способи електронної комунікації. Однак Проект 7251 не визначає, яким чином має бути зафіксована така домовленість. Водночас удосконалюється норма КЗпП про можливість у трудовому договорі передбачити способи ознайомлення з наказами роботодавця та іншими трудовим документами з використанням засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису.
е) Проєкт 7251 у період дії воєнного стану відміняє застосування штрафів за порушення трудового законодавства, передбачених КЗпП, у випадку належного виконання роботодавцями приписів про усунення порушень, виявлених під час проведення позапланових перевірок.
Зміни до трудового законодавства, строк дії яких не обмежений припиненням воєнного стану:
а) скасовано норму КЗпП про збереження за працівниками, призваними на військову службу, середнього заробітку. Водночас за такими працівниками на період проходження військової служби буде продовжувати зберігатися місце роботи і посада;
б) до КЗпП додано нові підстави для звільнення працівника та процедура їх застосування:
1) смерть працівника або смерть роботодавця;
2) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
3) неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Передбачені процедури звільнення не визначають головного – з чого має формуватися доказова база для звільнення з цих підстав та які обов’язки роботодавця з формування таких доказів. Тож, ймовірніше за все, порядок звільнення з цих підстав повинен буде формуватися судовою практикою, як це вже склалося щодо інших підстав для звільнення.
в) Проєкт 7251 змінює встановлені у КЗпП строки позовної давності в спорах про виплату працівникові належних йому сум при звільненні, а також запроваджує обмеження таких сум. Замість необмеженого строку позовної давності встановлюється тримісячний строк позовної давності у справах про виплату всіх сум, що належать працівнику при звільненні, при цьому середній заробіток у випадку затримки розрахунку при звільненні буде сплачуватися не більше, ніж за 6 місяців незалежно від фактичного часу затримки.
Публікації у розділі Дискусії у форматі «Колонка» відображають думку виключно автора тексту, вказаного на початку статті. Позиція автора колонки може не співпадати з точкою зору редакції Hubs.ua. Видання залишає за собою право публікувати думку інших авторів щодо викладених у цій статті тем.
