Володимир Лавренчук: «Ми вийшли з Криму, там закриті всі 32 відділення»

Володимир Лавренчук має 32-річний досвід роботи в банківському секторі. Останні вісім років він очолює Райффайзен Банк Аваль. Зараз український дочірній банк австрійської Raiffeisen займає п’яте місце по розміру активів. Широка мережа відділень та прибутковість банку приваблювали потенційних інвесторів. До революційних подій серйозний інтерес до Авалю проявляв власник російського Альфа-банку Михайло Фрідман. Серед потенційних покупців називали і Миколу Лагуна – власника Дельта Банку, і СКМ Ріната Ахметова, і Group DF Дмитра Фірташа. Наразі всі переговори по продажу банку призупинені.

Інтерв’ю Володимира Лавренчука, яке увійшло до серії «Financial Hubs», ми публікуємо мовою оригіналу. Лавренчук киянин і дуже гарно розмовляє українською.

Перше інтерв’ю цієї серії з головою ради директорів групи «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU) Валерією Гонтаревою можна прочитати за цим посиланням.

Девальвація, населення зняло з банківських рахунків 58 млрд гривен і продовжує знімати депозити. Як вмовити клієнтів не піддаватися паніці?

Я не бачу панічних настроїв клієнтів у наших відділеннях. Значна доля вкладників, які забрали свої гроші із банків, – це чутлива до нової влади «аудиторія», найбільш заможні VIP-особи, які зараз почуваються непереконливо не лише в банках. Вони бояться, що їх статки експропріюють. А переважна більшість вкладників залишаються з банками.

Як відрізняється поточна ситуація в банківському секторі від кризи 2008 року?

Перша відмінність: зараз банки мають меншу залежність від розміру валютного портфелю. Якщо в 2008 році у Райффайзен Банку Аваль було 70% валютних кредитів у загальному портфелі, то зараз — вже 42%. Друга: у 2008 році український банківський сектор сильно залежав від іноземних запозичень. Більше 35 українських банків мали іноземні запозичення на 3-5 років. Тоді відношення кредитного портфелю до власних депозитів, які мали б бути основним джерелом фінансування, були 160%, а зараз 130%, що значно краще. Тобто ми маємо меншу залежність від зовнішніх запозичень, а це означає, що банки стали менш чутливими до політичних змін навколо України.

Третя: банківський сектор зустрів кризу 2008 року з рівнем проблемності в кредитному портфелі 4-6%, зараз по міжнародних стандартах – більше 30%. Тобто сьогодні ми маємо на третину проблемний портфель, а через девальвацію показник проблемності може вирости до 40%. Це було б дуже погано, але майже всі банки сформували достатньо резервів і цей проблемний портфель в собі великої матеріальної загрози не несе.

Яка проблемна заборгованість по кредитах, виданих з 2008 року?

Кредитний портфель останні роки зростав в середньому на 2-3% в рік. Від цього нового портфелю ми не очікуємо великих матеріальних збитків. Якщо зараз проблемна заборгованість 30%+, то якщо врахувати девальвацію, цей показник стане 40%+.  Десять процентних пунктів – це вплив девальвації на увесь наявний кредитний портфель, включаючи навіть хороші кредити.

Ви вже відчуваєте вплив девальвації на кредитний портфель банку?

Я був здивований, що за період трьох перших місяців революції портфель добре обслуговувався. І це незважаючи на те, що купа людей залишила своє виробництво і пішла на майдани по всій Україні. Так було до кримських подій. Зараз ми очікуємо падіння виробництва в Криму і послаблення там обслуговування заборгованості перед банками. В Криму свою роботу згортають ряд компаній у зв’язку з юридичною неможливістю ведення бізнесу на анексованій території. Крим показав негативну тенденцію і статистика нам це буде демонструвати.

Яка банківська бізнес-модель виявилася найбільш пристосованою до таких політичних та економічних потрясінь?

Банки працюють, щоб забезпечити потреби клієнтів і інвесторів. Інвестори дивилися скільки на кожний долар чи гривню можна заробити в рік – 7-15%. Подивіться на доходність банківського сектору 2013 року – загальний прибуток склав 1,4 млрд гривень, це в два рази менше, ніж у попередній рік. Щоб зрозуміти це багато чи мало – треба віднести цю суму до загального кредитного портфелю, який складає 900 млрд гривень. Виходить – майже нуль повернення на активи.  Модель банківської справи в Україні нікуди не годиться, у більшості випадків вона абсолютна збиткова. Повернення на капітал – 0,8%. Для чого інвестувати в банк, щоб отримати 0,8%, коли по вкладу отримаєш гарантовано 20%?!

А чи є вигідні моделі?

Є, причому вигідними можуть бути моделі банків без мережі відділень, так і банків з широкою мережею. Райффайзен Банк Аваль дав дуже достойний результат за 2013 рік, по національним стандартам ми отримали 730 млн гривень прибутку, по міжнародним стандартам – 101 млн євро. В такому разі можна говорити, що банк з широкою мережею ідеальний. З іншої сторони, Сіті банк в Україні не має мережі і його прибуток за 2013 рік склав 480 млн гривень. І те, ійінше може давати дохід. Питання у обсягах та в управлінні витратами. Поки в цілому українська банківська система є занадто витратною.

Цього року показники будуть ще гірші?

 В цьому році будуть значно гірші показники. Девальвація матиме прямий вплив й зумовить збитковість. Банки мають сформувати значні резерви на збитки від погіршення якості кредитного портфелю. Сформовані резерви під валютні кредити треба перераховувати по новому курсу. Наприклад, було $100 млн кредитного портфелю в доларах, під нього на 100% були сформовані резерви у розмірі 800 млн гривень. Сьогодні, щоб списати цей портфель, потрібно 1,3 млрд гривень, що на 500 млн гривень більше. А де ж їх взяти банку?! Банк це покладе на капітал, він зменшиться і виникне ризик невиконання нормативу адекватності капіталу.

МВФ ще рекомендує провести стрес-тест банківської системи…

 НБУ бачить в цьому велику потребу, щоб наперед бачити проблему – не тоді, коли капіталу вже немає, і банк, як наслідок — банкрут,  у відділення стоять черги. Очевидно, що ця програма є дуже слушною, корисною, але болючою для банків. Кожен отримає свій «вирок», скільки треба ще капіталу і головний біль – де його взяти. Сьогодні ринки капіталу для банків майже закриті – у нас зараз дуже ризикована країна для інвестування, дохідність банківської системи – 0,8%. Хто буде інвестувати, якщо тільки інвестора «за горло» не взяти?!

Всім 180 банкам прийдеться шукати капітал?

Не всі банки будуть потребувати капіталу. На кінець 2013 року рівень адекватності капіталу банківської системи сягав 18,3% при нормативі 10%. У нас майже 20%. На кінець лютого цей показник по системі становив 15,8%, а у когось був 12% чи 10,5% і для них девальвація – це серйозний удар по капіталу. Банки матимуть два шляхи капіталізації: збільшити капітал або зменшити розмір банку, що дуже складно, бо для цього потрібно швидко повернути кредити.

Необхідність докапіталізувати банки має оздоровити банківську систему, слабкі банки будуть змушені піти з ринку. До кінця року може залишитися 150 банків?

 Ви оптиміст. Я не бачу проблеми в тому, що хворі банки будуть йти з ринку, значно гірше, коли вони продовжують працювати і ми це замовчуємо. Як довго економіка може утримувати хворі банки? Давайте подивимося прогноз економіки України: в цьому році на 5% падіння виробництва, у наступному 1,5% зростання, далі 3-4% зростання. При такому сценарії економічного розвитку у банків перспектива заробляти гроші є обмеженою. Ліквідація не означає, що двері банку заб’ють цвяхами – це означає, що декільком банкам потрібно об’єднатися. Зменшити кількість витрат на утримання банківського сектору, зберігши, а може й посиливши його надійність. Хворими я називаю також ті банки, які займалися відмиванням грошей. Хіба їх можна залишати? У нас дуже бідна економіка, щоб витримувати такі банки.

Арсен Аваков підозрював 50 банків у відмиванні грошей, нещодавно ГПУ назвала 14 банків, які відмили 140 млрд гривень. Скільки у нас «хворих»  банків на Вашу думку?

Припускаю, ви озвучили вірну кількість.

Раніше, щоб потрапити на прийом до заступників чи голови НБУ, мої помічники могли три дні дзвонити їх помічникам і ще декілька днів чекати на запрошення. 

Отримати рефінансування стало простіше?

Зараз є механізм рефінансування, який мені, як учаснику ринку, є зрозумілим. Велике досягнення, що до рефінансування ми маємо такий же доступ, як і інші банки. Зараз всі заявки подає наш казначей, якщо він до мене не звертається за допомогою, значить, заявки задовольняються і все працює, «як годинник». Якщо голова правління комерційного банку особисто звертається за рефінансуванням – це перша ознака непрозорості і нерівності умов. Такого зараз немає.

 Який діалог побудований між головами крупних банків і Нацбанком?

 Діалог побудований і він є ефективним. Головне, що немає необхідності кожен день їздити в НБУ, а можна раз на тиждень чи раз на два тижні приїздити на спільну нараду, де презентувати свої пропозиції. Цікава важлива дрібниця: зараз до НБУ «спрощений вхід».

Що Ви маєте на увазі?

Раніше, щоб потрапити на прийом до заступників чи голови НБУ, мої помічники могли три дні дзвонити їх помічникам і ще декілька днів чекати на запрошення. Слухавку з тієї сторони часто не брали. Я не кажу, що голову Райффайзен Банку Аваль мають «по дзвінку» приймати. Ні. Просто через такі спостереження ти розумієш рівень діалогу.

А зараз як?

 Зараз є діалог, він актуальний, ти можеш довести проблему і знайти її рішення, коли вона ще не виникла, а не тоді, коли її  треба гасити.

Нещодавно в НБУ була нарада, на яку запрошували голів 32 перших банків, були прем’єр-міністр та голова НБУ. Які питання обговорювали?

Питань було декілька: як відновити кредитування економіки, в тому числі аграрного сектору, що відбувається з ліквідністю банківської системи; обговорювалося кримське питання. Прем’єр-міністру і голові НБУ був цікавий досвід кожного банку. З боку НБУ була коротка, але пряма пропозиція на участь в тендерах на спеціальних умовах для фінансування села й інших галузей економіки.

Що це будуть за тендери?

Ми ще не знаємо. Знаємо, що є постановка задачі, це будуть спеціальні умови, отже ставка буде нижча, ніж при підтримці ліквідності.

На цій нараді були оголошені якісь конкретні дії щодо роботи в Криму?

Ми спираємося на нашу юридичну експертизу, консультуємося із НБУ. В Криму у нас працювала дирекція, яка керувала 32 відділеннями. Наші установи зареєстровані в Криму згідно українського законодавства і звітують нам про свою діяльність, а ми — кримському підрозділу НБУ. Дума РФ вимагає від нас речі, які протирічать українському законодавству.

Що саме?

Один із територіальних органів Центробанку РФ зробив запит про необхідність надання всього переліку вкладників з розкриттям обсягів їх вкладів. Для наших відділень – це стороння організація, яка не має права запитувати таке. Наш банк не має право надавати таку інформацію, діє таємниця вкладів, яку ми не розкриваємо. Якщо ми цього не зробимо – то згідно їх законів до нас може прийти їхній пристав з «зеленими чоловічками». Ми не можемо ставити під ризик вкладників, розкриваючи інформацію про них, і не можемо ризикувати персоналом, до якого прийде пристав з кримінальними претензіями.

Друга проблема — робота з рублем?

Ми не маємо права здійснювати платежі між українськими господарствами і приватними особами в рублях, бо це для нас — іноземна валюта. Таких неузгоджених законодавством прикладів можна назвати багато. Через лічені дні ці закони РФ вступають в силу. Наш банк прийняв рішення, що такий ризик ми взяти на себе не можемо і вирішили закрити всі свої установи. До 15 квітня ми віддавали гроші достроково тим вкладникам, хто має таке бажання, або по настанню терміна ми виплатимо їм шляхом грошового переказу. Також вони можуть забрати у нас свої вклади в будь-якому місті на материку.

У такому випадку Ви ставите свій бізнес під ризик – вклади віддали, а як же бути з кримським кредитним портфелем?

 Ми ведемо переговори з продажу корпоративного портфелю  нашій «сестринський» організації — Райффайзенбанку Росія. Для нас це унікальна можливість передати їм наш портфель в управління.

Який його об’єм?

Всього обсяг кредитного портфелю в Криму становив 1,2 млрд гривень.

Що буде з іншими активами банку в Криму?

Ми взагалі вийшли з Криму. Закрили всі 32 відділення в Криму. Вивезли гроші, транспорт, техніку. Звільняємо близько 350 спеціалістів. Це змушений і дуже болючий для нас крок.

Скільки відділень знаходяться у власності банку?

Відношення орендованих та відділень у власності – 50/50. Відверто будемо говорити, велику зацікавленість до нерухомості виявляє обмежений перелік організацій. Ми бачимо, що навіть російські банки із знаними у світі брендами не демонструють бажання заходити на анексовану територію.

Ви вже підрахували збитки, які завдав Вам вихід із Криму?

Ще не підраховували, зараз ми займаємося тим, щоб максимально зберегти наші матеріальні цінності в Криму. Найбільшою цінністю є кредитний портфель. Якщо наш план вдасться – то збитки будуть мінімальними.

Який вихід із кримської ситуації пропонували на цій нараді інші банки?

Наскільки я знаю – всі ведуть переговори або діють в подібному напрямку. Деякі банки ведуть переговори по продажу і мережі, і активів, і матеріальних цінностей «в одні руки».

РБР в Крим заходити не буде?

На сьогодні у нас немає інформації, що російський Райффайзен зайде до Криму.

До революції олігархи та фінансові групи пропонували купити Райффайзен Банк Аваль. Ці пропозиції ще є актуальними?

 Всі переговори по продажу банку зупинені, перспективи їх продовжувати немає. На сьогодні існує дві причини, чому купівля банків виглядає малоймовірною. Перша – ситуація є дуже складною, існує багато змінних чинників, які ускладнюють об’єктивне визначення ціни. Друге – в умовах люстрації в Україні й антикорупційної програми, а також в умовах міжнародної консолідації активності навколо України вимоги до капіталу і джерел покупки активів в Україні будуть значно вищі, ніж раніше.

Які Ви бачите перспективи для банківського ринку на найближчі 1-3 роки?    

 Не зважаючи на складнощі поточного моменту, ми залишаємося оптимістами. Розрахунки експертів банку свідчать про цілком ймовірне зростання кредитного портфелю та депозитної бази українських банків протягом 2015-16 років на 10-15% щорічно. А це – хороша можливість для поліпшення фінансових результатів вітчизняного фінансового сектору.