Багато наговорили і нічого не сказали, – ЗМІ про заяви ФДМ та ОГХК щодо поставок титанової сировини в рф

Недавній скандал із постачаннями продукції Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) російським споживачам спричинив чималий суспільний резонанс та змусив Фонд держмайна (ФДМ) шукати виправдання. Про це пише «Укррудпром».

Hubs публікує аналіз видання – оцінку аргументів чиновників та ситуації на ринку постачання титанової сировини щодо співпраці з росією:

Як зазначається в статті, попри годинну прес-конференцію за участі заступника голови ФДМ Олександра Федоришина та члена правління ОГХК Єгора Перелигіна, багатослівність спікерів та довгий перелік зайвих бюрократичних деталей – вичерпних відповідей на цілком конкретні обвинувачення надано не було.

Вийшло приблизно таке: прізвища та назви фірм у журналістському розслідуванні – реальні; копії документів – справжні; факти поставок – незаперечні; а все разом – «це не те, що ви подумали…»

Кульмінацією та моментом істини можна вважати початок 29-ї хвилини прес-конференції, де на пряме запитання журналіста, чи ФДМ має достатні підстави стверджувати, що продукція ОГХК до війни не поставлялася завдяки компанії Sic Lucea на територію рф, зокрема, на підприємства російської оборонки, заступник голови Фонду відповів наступне:

Мовляв, учора (тобто за день до прес-конференції та через роки/місяці після завершення контрактів – Ред.) представник компанії Sic Lucea в Україні (прізвище якого чиновники принципово відмовилися назвати – Ред.) під час розмови дав «запевнення», що продукція ОГХК не надходила на територію рф і пообіцяв вислати (вже після розмови – Ред.) певні гарантії з цього приводу.

Тобто, фінальна цитата: «Ми маємо офіційні відповіді та запевнення від тої сторони, що вони не везли, що вони не постачали на російські компанії, до війни».

Схоже, це все, що потрібно знати про дуже жорсткий і забюрократизований, за словами самого Федоришина, контроль ФДМ за експортом продукції ОГХК.

Однак, це не єдине, що залишило неприємний осад у представників ЗМІ. Балакучі держчиновники мимоволі зробили ще цілу низку несвідомих відкриттів.

Виявляється, рішення про проведення додаткових звірок та перевірок щодо контрактів на ОГХК приймаються вже за наслідками скандалів, а не заздалегідь і щоб уникнути останніх. Якщо у разі широкого суспільного резонансу чиновники, заднім числом, задовольняються усними запевненнями у добропорядності контрагентів, то залишається лише здогадуватися, як вся ця система працює у штатному режимі.

Також, як випливає зі слів представника ФДМ, допуск до контрактів з ОГХК є надмірно забюрократизованим і залежить від великої кількості погоджень з держорганами, але водночас у Фонді є якийсь власний аудит, на підставі якого приймаються рішення про співпрацю, якщо немає явних заперечень. Як це працює на практиці – незрозуміло. Але, мабуть, саме цим і пояснюється традиційна велика кількість офшорів, прокладок-одноденок та інших корупційних стартапів серед партнерів ОГХК, тоді як системні гравці постійно нарікають на штучні перепони у роботі з продукцією держкомпанії.

Загальне відчуття абсурдності від того, що відбувається, додатково посилювалося тим, що позицію відповідачів представляв той самий Є. Перелигін, який уже очолював ОГХК у 2021-2022 рр. і який був звільнений саме після скандалу з відвантаженнями продукції Вільногірського гірничо-металургійного комбінату (ВГМК) російським компаніям через ту саму угорську компанію Sic Luceat Lux Kft, естонську Estream та індійську Grover Metalloys.

Саме в цей період ОГХК відвантажувала свою продукцію за заявками Sic Luceat Lux Kft на ТОВ «Редметконцентрат» (Москва), ТОВ «Нерудна компанія» (Бєлгород), ТОВ «Мінко Рус» (Бєлгород) та ін. Заперечувати дані факти неможливо, оскільки російські компанії вказувалися вантажоодержувачами у накладних, які виписував ОГХК, а митна статистика на той час легко перевіряється за відповідними кодами ТНЗЕД.

Вперте небажання Перелигіна промовити ім’я Олександра Лобача – представника Sic Luceat Lux Kft в Україні – виглядає дивним. Дивним чином чиновницька кар’єра Перелигіна та комерційні шляхи Лобача вже не перший рік перетинаються на ОГХК.

Так, за наявною інформацією, угорська сервісна компанія Sic Luceat Lux Kft в останні місяці почала поступатися місцем на ринку польській компанії TIMR Sp.z.o.o. При цьому обидві компанії в Україні представляє той самий місцевий бізнесмен Олександр Лобач. Якщо раніше він спілкувався з представниками ОГХК та ФДМ від імені угорців, то зараз він уже на 50% є власником польської компанії TIMR Sp.z.o.o.

Польська TIMR Sp.z.o.o активно відвантажує продукцію ОГХК на кілька турецьких компаній – POYRAZ HAMMADDELER SANAYİ TİCARET LİMİTED ŞİRKETİ та COLOR PRISMA KIMYA SAN. TIC. A.S. Компанії по суті є перевалочною базою та ліцензійним складом для подальшого відправлення до рф. Це маленькі торгові фірми, які здебільшого навіть не морочяться із заміною оригінальної упаковки ОГХК з українським маркуванням. COLOR PRISMA KIMYA SAN. TIC. A.S. поставлено на ринок росії 15% цирконієвого концентрату від усього імпортного обсягу для постійного контрагента Sic Luceat Lux Kft – ТОВ «МІНКО РУС». В експорті продукції POYRAZ HAMMADDELER частка росіян складає 18,1%.

Чи то ТОП-менеджмент ОГХК, як водиться, отримав від турецьких компаній клятвені запевнення у своїй сумлінності, чи то Лобач знайшов якісь інші аргументи для правління держкомпанії, але факт залишається фактом – повноцінна перевірка отримувачів вантажів, яких надає Timr, не проводилася. Чи були надані на ОГХК копії коносаменту чи сертифікату отримання вантажу від зазначених споживачів, які мають гарантувати використання продукції лише у зазначеній країні без будь-якої можливості реекспорту, – питання риторичне.

Загалом розслідування журналістів «РБК-Україна» лише підтвердило раніше вже озвучені прогнози щодо діяльності нового керівництва ОГХК в особі Ярослави Максименко та Дімітрі Каландадзе. Проте, в їхній роботі з’явилися і деякі несподівані новації…

Так, в останні місяці серед покупців продукції ОГХК стали з’являтися досить дивні компанії, які раніше не були відомі на ринку і не мають досвіду роботи з рідкісноземельними мінералами. Насамперед, йдеться про польську компанію Agroorganika Polska sp z.o.o., яка у липні-серпні цього року через вантажний термінал у ризькому порту KS Terminal (Латвія) відвантажила 132 тонни рутилового концентрату та 44 тонни цирконового концентрату для заявленого покупця в Індії. Кінцевим одержувачем виступив MSC Agency (India) PTV. Ltd. (Mumbai Port Trust, INDIA, морський перевізник).

Підозри викликає сам факт відвантаження на Індію через Латвійський порт, оскільки вартість логістики через Ригу значно вища, ніж через польські порти Гданськ та Гдиня. За наявною інформацією, до сьогодні ця компанія не надала жодного документа, що підтверджує заявку на відвантаження. Більше того, обидві партії мінералів досі лежать на терміналі у Ризі без подальшого руху через падіння ринкового попиту та цін. Є серйозна підозра, що зазначений товар так і не дістанеться Індії і вже незабаром, більш коротким маршрутом по суходолу, з’явиться самі розумієте де…

Ще один новий «перспективний партнер» ОГХК – австрійська A5 Trading, яка також раніше ніколи не працювала з титановою сировиною, але останнім часом стала освоювати нове поле діяльності. Компанія створена у липні 2022 року і знаходиться під управлінням одіозного дніпровського бізнесмена Дениса Ольховського, який, у свою чергу, є бізнес-партнером скандальних бізнесменів Горба та Корбана. Куди ці комерсанти збираються продавати титанову сировину – суцільна загадка.

Якщо хтось пам’ятає, на початку 2023 року новопризначені в.о. голови правління ОГХК Ярослава Максименко та заступник голови правління Дімітрі Каландадзе публічно критикували колишнє керівництво держкомпанії за відсутність прямих контрактів із великими кінцевими споживачами та божилися перебудувати систему продажів. Але, натомість, на експортному горизонті знову замаячили незрозумілі офшорні трейдери з явно українським корінням.

Усі ці не доопрацювання та зловживання можна було б списати на те, що пріоритетом держави зараз є приватизація, а не розвиток ОГХК. Мовляв, новий власник прийде і нехай сам наводить лад. Проте, інформаційні скандали та явно корупційні схеми, на тлі невтішної офіційної господарсько-економічної статистики, навряд чи підвищать привабливість цього колись унікального держактиву.

На завершення не можна не сказати кілька слів про причини виникнення цього інформаційного скандалу…

На справжню причину останнього «титаногейту», хоч як це не дивно, вказало інтерв’ю власника приватної титанової компанії «Велта» Андрія Бродського. Ключем до розуміння того, що відбувається, стали недомовки та свідомі спроби уникнути незручних тем, які стосуються діяльності чеської компанії Precheza A.S., яка є ключовим споживачем продукції «Велти».

Справа у тому, що чеський виробник пігментного двоокису титану (титанових білил) Precheza протягом багатьох років закуповував на українських підприємствах основний компонент для свого виробництва – ільменіт. У 2022 році загальний обсяг українських поставок для Precheza становив 200 тис. тонн, з яких 129 тис. тонн (64,5%) відвантажила «Велта» та 72 тис. тонн (35,5%) – Міжріченський ГЗК.

ОГХК від співпраці з Precheza була відсунута давно та повністю. Однак, після накладення санкцій на Дмитра Фірташа та його гірничо-збагачувальні комбінати, для ОГХК під керівництвом Максименка та Каландадзе, відкрилося нове вікно можливостей, що дозволяє поліпшити нинішнє скрутне становище держкомпанії та реалізовувати значні обсяги ільменіту за коротким і недорогим логістичним маршрутом.

Проблемою виявилося тільки те, що аналогічні плани були й у Андрія Бродського, який і сам не проти наростити власні обсяги збуту. Зайвих конкурентів, як відомо, ніхто не любить і що було далі – здогадатися не важко.

Претендуючи на доступ до контрактів із чеською Precheza A.S., Бродський продемонстрував велику обережність в обговоренні ринку збуту продукції з українського ільменіту, не став докладно розкривати тему реекспорту української сировини в росію з Європи, а також нічого не сказав про високу рентабельність таких поставок.

Досить дивна позиція, як для серйозного учасника ринку та надзвичайно обізнаного експерта. Очевидно, «Велта» сама не зацікавлена ​​у введенні обмежень на постачання ільменіту до Чехії та втрати такого важливого клієнта. А вагомі приводи для занепокоєння щодо цього є.

За 10 місяців 2022 року Precheza поставила в росію понад 1,5 тис. тонн пігментного двоокису титану і пігментів металевих оксидів на загальну суму приблизно 3-4,5 мільйонів євро. При цьому ціна на її продукцію в 2022-2023 рр. зросла з близько 2 тис. євро до майже 3 тис. євро за тонну. Частка росії в нинішньому експорті Precheza A.S. із Чехії становить 21%. Чеська компанія виступає як відправник вантажу і офіційно заявляє рф як кінцевий пункт доставки своєї продукції.

Фактично, таким чином, перероблений український ільменіт реекспортується до Росії, а основний споживач української титанової сировини – Precheza A.S. – за цілою низкою критеріїв може бути віднесена до спонсорів війни проти України. З усіма відповідними наслідками для чеської компанії та її українських партнерів.

Неодноразово озвучена теза власника «Велти» про те, що реекспорт української титанової сировини з Європи до росії є економічно недоцільним та нерентабельним – взагалі не витримує жодної критики.

Ціни, які готові платити росіяни, настільки привабливі, що окремі компанії з українським корінням, такі як OSTTOR BETELLIGUNGS-UND HANDELSGESELLSCHAFT GMBH та DEFESSA TRANS F. Z.E., поставляють ільменітовий концентрат для ТОВ «Авісма-Спецремонт» та ТОВ «АСР» навіть із таких країн, як Мозамбік та В’єтнам. Лише за 10 місяців 2022 року ці компанії поставили структурам російської корпорації «ВСМПО-Авісма» 49 тис. тонн ільменіту.

Згідно з митною статистикою, середня ціна продажу ільменіту в рф у 2022 та 2023 роках становила приблизно $700-750 за тонну, що втричі перевищує ціни українських виробників «Велта» та ОГХК, які офіційно заявлені на рівні $200-250 за 1 т FCA. Очевидно, що навіть з урахуванням додаткової логістики та всіх супутніх витрат, виходить дуже вигідна ціна.

Ринку, як, напевно, і пану Бродському, добре відомо про не поодинокі факти реекспорту української титанової сировини для ТОВ «Авісма-Спецремонт» через Європу. Наприклад, компанія Smartсommodities OU (Естонія, статутний капітал 2500 євро, заснована у 2019 році, власник – громадянин росії Ігор Смірнов, 1995 р/н), здійснила постачання як мінімум двох партій українського ільменіту. 3669,026 тонн – 19 квітня 2022 року та 5276,620 тонн – 25 квітня 2022 року.

Або, наприклад, компанія Bardeau Ventures Ltd із Великобританії (спеціалізується на поставках та перевезеннях вугілля з росії), яка у квітні 2022 року поставила росіянам 2128,261 тонн українського ільменіту.

Іноземні митні бази підтверджують, що ці компанії справді вивезли зазначені обсяги українського ільменіту до росії.

Головний підсумок усіх цих ефірів та пресконференцій полягає у тому, що менеджмент держкомпанії, як і приватний титановий бізнес, не готові зробити болючий принциповий вибір між доцільністю воєнного часу та власною економічною вигодою. Анестезія у вигляді «усних запевнень», суто формальних перевірок, недомовок і напівправди – є тимчасовим заходом і тільки погіршує ситуацію.

За матеріалами «Укррудпром»