Валерій Літвінов про те, як він у Польші допомагає українцям виводити свої проекти на міжнародні ринки
Валерій Літвінов, CEO Бізнес-інкубатор Moja Firma
В Польщу я переїхав з мамою після смерті батька, коли мені було 13 років. Процес адаптації проходив інакше ніж у дорослих. Школа, навчання, польське середовище дуже вплинули на моє самовстановлення. Коли приїжджаю в Україну, то почуваю себе ніби «на зовні» — бачу потенціал деяких місць, ініціатив, проектів, можливості підвищення рівня життя та послуг. Це і добре і не дуже, оскільки розумію, який великий потенціал має українське суспільство, натомість розвиток залежить від умов, в якому воно знаходиться, від певних встановлених кимось рамок.
Оскільки я натурально потрапив в польське середовище, то з часом не почував себе чужим і міг зосередитись на тому, що мене цікавить. Коли мені було 16-17 років, відбувся бум інтернету та комп’ютеризації суспільства в Польщі – тому я передусім зосередився на цьому. Навчання на інформатиці не принесло мені задоволення. Завдяки друзям і близьким мені людям — вирішив піти на менеджмент. Сьогодні вважаю, що це був дуже правильний крок.
Пробував себе в різних сферах і здобув корисний досвід, який мені пізніше знадобився. Працював в магазині, що продає комп’ютери; в системному забезпеченні для фірми, яка займалась експортом запчастин в Україну; у відділі експорту у одній з найбільших фірм авто-мото; при різноманітних проектах ІТ. Потім, маючи вже власну фірму, впроваджував свої технічні новинки на ринок (від маленьких аплікацій до будування різноманітних систем, що налагоджують процеси ефективного навчання працівників в великих фірмах/корпораціях).
Я завжди знав, що хочу працювати сам на себе, із талановитими людьми,мати свою фірму. І сьогодні, незважаючи на різноманітні проблеми, мені це вдалося. Працюю сам на себе, маю чудовий колектив людей, які щоденно працюють над розбудовою нашого ІТ бізнес-інкубатора, який на сьогоднішній день об’єднує і дає можливість розвиватись на європейському і світовому рівні 35 проектам «віртуальним фірмам» і двом міжнародним стартапам. Особисто дуже багато вчусь від людей, які мене оточують.
Труднощів, з якими прийшлося зустрітися у Польщі, було багато і ще будуть. З таких важливих, які мають вплив на кожного іноземця: мова, особливості культури і самого суспільства (розуміння їхніх цінностей), постійні клопоти з формальностями легального перебування, потім мого легального працевлаштування, створення бізнесу.
Саме важливе необхідно зрозуміти, що для людини, яка розуміє, який шанс в житті отримала, розуміє місце і час в якому перебуває — всі труднощі можливі для подолання.
Звісно, що є помилки дрібніші, а є більші, які частково вплинули на моє розуміння певних питань, розвиток чи світосприйняття. Цей досвід (не завжди приємний) навчив мене одного — що всі іноземці, які працюють над своїми проектами, не можуть відволікатись на такі речі. Тому я і створив бізнес-інкубатор MojaFirma, в якому ми намагаємось максимально мінімілізувати проблеми побутового характеру чи першої адаптації. Я мусив швидко дорослішати після смерті батька, потім знайти себе в новій країні, в новому середовищі — натомість це навчило мене терпінню, впертості в бізнесі і допомагає сьогодні в моєму особистому житті.
Зараз я проваджу ІТ бізнес-інкубатор, який співпрацює з українцями і білорусами, які хочуть виходити зі своїми продуктами чи послугами на європейський і загалом світовий ринок. Як вже раніше зазначав, на даний момент ведемо близько 35 проектів, також в рамках акселератора в нас стартує два проекти — вони різні: один типово авторський, другий — послуга, що вже діє в Україні і вирішує проблеми всіх, хто продає через інтернет. Це чудові хлопці, хороші професіонали – думаю, що все у них вдасться.
Польща для мене це країна порядку: поляки часто дорікають німцям за педантичність, а самі рухаються у напрямку цієї педантичності. Мені подобається вести свій бізнес тут, тому що тут все «по білому», прозоро. Якщо платиш податки, ведеш бізнес без комбінування — то не може такого бути, що завтра прийде податкова і тебе «закриють», заберуть бізнес тощо. Тут всі служби мають з тобою «здоровий» контакт – пишуть листи, телефонують, пишуть мейли – стараються використовувати сучасні технології для комфорту ведення бізнесу.
В Україні я ніколи не вів свого бізнесу, важко це порівняти – знаю про особливості зі слів друзів, знайомих, з досвіду родини. І не знаю, чи готовий на сьогоднішній день розпочати свій бізнес в Україні. Знаю, що колись це настане, бо є кілька ідей, але ще не час.
Коли я подорожую Україною, я закохуюсь в якісь місця і хочу там мати дім, повертатись до цих місць – моя мрія, щоб дійсно так сталось. В епоху мобільності і глобалізації — багато людей живе між різними країнами, континентами – мають родини, працюють. Мені ж дуже близько до України.
