Думка про те, які оголошені новації Нацкомісії здатні модернізувати ринок
Іванна Ващук, керівниця напрямку з юридичних питань інвестиційної практики адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group (думка):
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) нещодавно перезентувала основні тези нового законопроєкту «Про інвестиційні фонди» (див. тут). Нові норми ним пропонується ввести з 1 січня 2027 року (звісно у разі їх прийняття).
Повний текст проєкту ще не оприлюднений. Тому ґрунтовно проаналізувати зміст, запропоновані зміни, оцінити його потенційний вплив й правові наслідки стане можливим після офіційної публікації документу. Але певні висновки можна зробити вже на цьому етапі.
Нагадаю, станом на сьогодні спільне інвестування в Україні регулюється Законом «Про інститути спільного інвестування» (далі – Закон про ІСІ), який був прийнятий у 2012 році. За час його існування до документа неодноразово вносилися зміни. Але, з огляду на розвиток фінансового ринку, інтеграцію України у міжнародний економічний простір і необхідність гармонізації законодавства з європейськими нормами, виникла потреба у суттєвій модернізації цієї сфери.
Новий проєкт закону від НКЦПФР спирається на європейські директиви й регламенти, що регулюють діяльність інвестиційних фондів у країнах ЄС.
Нові інвестфонди
Одна із найважливіших новацій нового законопроєкту – розширення класифікації інвестиційних фондів. У порівнянні з чинним законом, який оперує лише категоріями відкритих, закритих та інтервальних фондів, новий документ вводить публічні інвестиційні фонди, альтернативні інвестиційні фонди, а також спеціалізовані види фондів – кваліфіковані венчурні фонди, фонди соціального підприємництва та довгострокових інвестицій.
На сьогодні інвестори стикаються з обмеженнями у виборі інвестиційних фондів, які відповідають їхнім конкретним потребам і цілям. Наприклад, відсутність спеціалізованих механізмів для венчурного капіталу обмежує можливості фінансування стартапів і інноваційних проєктів, що негативно позначається на розвитку високотехнологічних галузей.
Крім того, відсутність ефективних інструментів для підтримки соціальних та довгострокових проєктів ускладнює реалізацію ініціатив, які можуть стати основою сталого розвитку економіки України.
Таким чином, запровадження нових типів інвестиційних фондів, таких як кваліфіковані венчурні фонди, фонди соціального підприємництва та альтернативні інвестиційні фонди, створить умови для більш ефективного використання капіталу. Це дозволить не лише задовольнити специфічні потреби ринку, але й стимулювати зростання інвестицій, у тому числі іноземних, у ключові сектори економіки, зокрема у стартапи та інноваційні ініціативи.
Також розвиток таких інструментів інвестування сприятиме підвищенню конкурентоспроможності України на міжнародній арені.
Ще одне нововведення, яке пропонує законопроєкт, – запровадження понять основного та донорського фондів, що дозволяє створювати більш складні фінансові механізми для залучення капіталу.
Наразі в Україні відсутнє чітке врегулювання таких фондів. Подібні структури існують лише у вигляді приватних фондів чи корпоративних утворень. Усе це створює перешкоди для залучення інвестицій у стартапи на ранніх етапах, оскільки інвестори остерігаються високих ризиків та відсутності гарантій.
Водночас у європейській практиці донорські фонди якраз і є тими утвореннями, що компенсують частину втрат у разі невдачі стартапу, зменшуючи тим самим ризики для основних інвесторів.
Іншими словами, формалізація таких механізмів дозволить легалізувати ці підходи в Україні, сприятиме залученню іноземних інвестицій, підтримуватиме інновації та знижуватиме страхи інвесторів, пов’язані з ризиками та політичною нестабільністю в державі.
Регулювання діяльності
Важливі оновлення стосуватимуться також правил і самої інвестиційної діяльності. Наприклад, законопроєкт передбачає встановлення чітко визначених лімітів та обмежень щодо інструментів інвестування для публічних інвестиційних фондів, що, знову таки, сприятиме зниженню ризиків для інвесторів.
Натомість альтернативні інвестиційні фонди отримують ширший спектр інструментів. Однак вони будуть зобов’язані дотримуватися суворих вимог до розкриття інформації та прозорості своєї діяльності.
Ці заходи у майбутньому зможуть вирішити ключові проблеми: у публічних фондах – обмежити доступ до ризикованих інструментів, що часто спричиняють збитки для недосвідчених інвесторів, а в альтернативних – знизити ризики непрозорості, які можуть призводити до прихованих витрат та необґрунтованих управлінських рішень.
Водночас слід врахувати й можливі наслідки таких змін. Зокрема, для публічних фондів обмеження ризикованих активів підвищить захист інвесторів, проте може знизити їхню дохідність. Альтернативні ж фонди отримають ширший вибір інструментів, але будуть зобов’язані дотримуватися нових стандартів прозорості, що може збільшити їхні адміністративні витрати.
Окрім того, проєкт закону «Про інвестиційні фонди» виділяє окремим розділом організаційні процеси створення, реєстрації, функціонування та ліквідації інвестиційних фондів.
Чинний Закон про ІСІ, звичайно, регулює вищевказані питання. Проте на практиці виникають складнощі, пов’язані з довготривалими процедурами розподілу активів та закриття зобов’язань при ліквідації фонду чи оцінки активів, перерозподілу часток та вирішенні конфліктних ситуацій при злитті.
Чітке врегулювання порядку злиття, приєднання та ліквідації фондів, а також конкретизації вимог до внутрішніх документів та органів управління в законопроєкті дозволить уникнути правової невизначеності, яка супроводжує подібні процеси.
Інвестиційні сертифікати
Значна увага у законопроєкті приділяється деталізації процедур емісії та обігу інвестиційних сертифікатів. Зокрема, передбачається чітке регулювання порядку їх розміщення, обліку прав та викупу, а також визначення розрахункової вартості та механізму маркетингу.
Ці питання у чинному законодавстві висвітлені доволі поверхнево.
Як результат, проблеми, з якими стикаються інвестори, – занадто бюрократична і складна процедура для випуску інвестиційних сертифікатів та відсутність прозорої інформації про інвестиційні фонди та їх активи.
Разом з тим, на сьогодні є дуже актуальним питання нестабільності українського ринку інвестиційних сертифікатів через економічні фактори (війна, інфляція, політична ситуація). Тому інвестори прагнуть на більш сталий і захищений ринок, з чітким і зрозумілим законодавством, яке б відповідало міжнародним та європейським стандартам.
Новація – кастодіальні установи
Ще однією суттєвою новацією, яку пропонує законопроєкт, є регулювання діяльності кастодіальних установ – поняття, яке взагалі не визначено у діючому Законі про ІСІ.
Кастодіальні установи забезпечують зберігання активів інвестиційних фондів, контроль за операціями з активами та дотриманням інвестиційної політики.
Новим законопроєктом пропонується впровадити вимоги до ліцензування цих установ, їхньої системи управління та внутрішнього контролю, а також механізми захисту активів інвесторів у разі неплатоспроможності кастодіальної установи. Впровадження такого регулювання підвищить рівень захищеності інвесторів та стабільності ринку.
Інтеграція в ЄС
Істотним нововведенням є врахування європейських стандартів у правовому регулюванні. Проєкт закону «Про інвестиційні фонди» встановлюватиме вимоги для публічних фондів, які розміщують інвестиційні сертифікати у країнах Європейського Союзу, та забезпечує співпрацю НКЦПФР із регуляторами інших держав. Це сприятиме інтеграції України у європейський фінансовий простір і відкриває нові можливості для залучення іноземних інвестицій.
Санкції та штрафи
Окремим розділом у новому законопроєкті передбачена також відповідальність учасників ринку інвестування. А саме, розділ має на меті посилити вимоги до компаній з управління активами (КУА), розширити повноваження НКЦПФР для кращого нагляду за учасниками ринку, впровадити чітку систему фінансових санкцій за порушення вимог, а також покращити співпрацю з європейськими регуляторами для інтеграції в єдиний європейський фінансовий простір.
Так склалося, що у діючому законі на сьогодні відсутні чіткі вимоги до етики та прозорості діяльності КУА, що створює передумови для конфліктів інтересів та недостатнього захисту прав інвесторів.
У свою чергу, НКЦПФР має обмежені повноваження для ефективного нагляду за діяльністю інвестиційних фондів, що ускладнює контроль за цим ринком.
Крім того, в Законі про ІСІ не визначена система санкцій, що не стимулює порушників дотримуватися законодавчих вимог. А також існує проблема низької інтеграції з європейськими фінансовими стандартами, що обмежує можливості для розвитку міжнародної співпраці.
Перехідний період
У контексті адаптації до нових вимог Закону «Про інвестиційні фонди», перехідними положеннями передбачено, що інститути спільного інвестування, створені відповідно до попереднього законодавства, матимуть три роки для приведення своєї діяльності у відповідність до нових норм.
Для відкритих та інтервальних фондів передбачено перехід до режиму публічних інвестиційних фондів. Тоді як закриті фонди зобов’язані або адаптуватися до стандартів альтернативних інвестиційних фондів, або розпочати процес ліквідації.
Такий підхід дозволяє забезпечити поступовий перехід до нового правового регулювання, мінімізуючи правові та організаційні ризики для учасників ринку.
Як результат, новий законопроєкт «Про інвестиційні фонди» в теорії покликаний вирішити численні проблеми діючого законодавства та створити сучасну і прозору правову базу для ринку спільного інвестування. Якщо у ньому запропонують продумані новації, це не лише вдосконалить регулювання внутрішнього інвестиційного ринку, але й сприятиме гармонізації із європейськими стандартами, що є важливим кроком для розвитку української економіки.
Публікації у розділі Дискусії у форматі «Колонка» відображають думку виключно автора тексту, вказаного на початку статті. Позиція автора колонки може не співпадати з точкою зору редакції Hubs.ua. Видання залишає за собою право публікувати думку інших авторів щодо викладених у цій статті тем.
