А також про те, чому гроші МВФ не врятують українську банківську систему та економіку
За останні два роки ситуація в банківський системі значно погіршилася. За цей період з ринку пішли більше 60 банків, підприємства і населення все менше довіряють фінустановам і більше виводять грошей з них. Банки, зі свого боку, все менше кредитують як бізнес, так і фізичних осіб. Про те, коли і за яких умов ця ситуація може нарешті змінитися, Hubs говорив з президентом Асоціації українських банків Олександром Сугоняко.
— Нещодавно ви заявили, що «сьогоднішня влада реально працює на знищення української економіки та банків». Що малося на увазі?
— Я вважаю, що влада, в особі економічного блоку уряду та Національного банку, системно працює над руйнацією банківської системи та економіки. Влада радикально підірвала довіру до українських банків, чим стимулювала відтік депозитів. Якщо із фінустанови вивести більше 5% депозитів, вона, зазвичай, стає неліквідною. І якщо після цього вона не отримує рефінансування з центрального банку, то її неліквідність перетворюється в неплатоспроможність. Це шлях до банкрутства і ліквідації.
Як було підірвано довіру до банків? Наприклад, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявляв, що українська економіка не витримає, якщо курс долара буде більше 12 грн. У свою чергу голова НБУ Валерія Гонтарєва казала, що курс 12 грн за долар — це межа, яку НБУ не переступить. Трохи пізніше вона заявляла, що курс 25 грн за долар вони з МВФ навіть не розглядають, але долар через пару днів підскочив ще вище. Ось така девальвація слова влади породжувала недовіру до неї та до банківської системи.
Ця недовіра призвела до того, що протягом останніх двох років, тобто з початку 2014 до кінця 2015 року, загальний обсяг всіх депозитів у гривні впав приблизно на 35 млрд грн. Валютна частина вкладів зменшилася на $18 млрд, за сьогоднішнім курсом – більше 460 млрд грн.
Зауважу, що якби за півроку навіть 5-6% вкладів витекли з банківської системи будь-якої країни, то цій системі був би забезпечений колапс без рефінансування центральним банком. Українські банки стали неліквідними не тому, що погано працювали, а через те, що ними неправильно керували. Оскільки відбувся відтік депозитів із системи, то слід було би компенсувати його коштами Нацбанку.
Олександр Сугоняко: «Ліквідація 67 банків призвела до того, що підприємства й населення втратили приблизно 300 млрд грн».
— У НБУ були кошти для цього?
— Були. НБУ міг би надати банкам рефінансування (ці кошти даються під зобов’язання і мають бути повернуті банками). Зрозуміло, що на той момент частина фінустанов була в стані прихованого банкрутства. Регулятор мав виявити такі банки і провести процедуру банкрутства. Позичати гроші треба було здоровим банкам. Між тим, із приблизно 40 млрд грн рефінансування, виданих НБУ за два останніх роки, десь половину суми одержали фінустанови, які регулятор потім і ліквідував. Якби ці кошти були видані фінансово здоровим банкам, то мінімум 30-40 з них можна було б зберегти.
Ліквідація 67 банків призвела до того, що підприємства й населення втратили приблизно 300 млрд грн, що були на поточних і депозитних рахунках підприємств, організацій і населення. Це був удар по українській економіці, середньому та малому бізнесу. До того ж курс гривні провалили (уряд та НБУ — ред.) більше, ніж втричі; зменшили платоспроможний попит населення, зменшивши його реальні доходи, допустивши високу інфляцію, радикальне зростання цін на комунальні послуги. Падіння економіки рикошетом вдарило по банківській системі: здатність підприємств обслуговувати свої борги погіршилася через падіння прибутків і зростання збитків. Наприклад, сальдо збитків всієї промисловості в минулому році склало близько 90 млрд грн, а втрати роздрібної торгівлі — 42 млрд грн.
— У звіті Всесвітнього економічного форуму (WEF) The Global Competitiveness Report 2015-2016 банківська система України визнана найменш стійкою у світі. Як, на вашу думку, чому це відбулося?
— Люди, що робили цей аналіз, знаються на тому, що вони роблять, і я не можу це заперечувати. Але вони називають керівника нашого Нацбанку трохи не найкращим у світі. Це «королівство кривих дзеркал»! Я заявляю, що за всю історію незалежної України не було гіршого голови НБУ, ніж Валерія Гонтарєва.
— Вона гірша за Сергія Арбузова?
— Гірше. Так, руйнування банківської системи почала команда Віктора Януковича руками пана Арбузова. Наприклад, вони штучно тримали курс гривні. Для цього, по-перше, продали золотовалютні резерви $22 млрд із $38,6 млрд (сьогодні маємо $13 млрд). По-друге, для зменшення можливості купувати іноземну валюту не тільки населенням, а й підприємствами, команда Януковича радикально знизила пропозицію гривні на ринку.
На той час у країні була практично нульова інфляція, бо не вистачало гривні. І це видно з поведінки міжбанку. Тоді були закладені міни уповільненої дії, які вибухнули протягом 2011-2012 років. На ринку було продано $22 млрд золотовалютних резервів, таким чином Нацбанк вилучив з економіки 176 млрд грн, обезкровив її. Так він зупинив економічне зростання і створив монетарні умови для падіння економіки. Ще в 2011 році Асоціація українських банків надіслала керівництву НБУ, уряду та президенту листи, в яких попереджала про економічні наслідки тих заходів.
Вже з 2012 року почалося падіння промислового виробництва (яке, по суті, так і не відновилося до сьогодні). І це було зроблено саме руками попереднього керівництва НБУ. Наша Асоціація ще у березні 2012 року заявила про необхідність відставки Сергія Арбузова з посади голови НБУ. Ми вважали, що така монетарна і валютна політика обов’язково призведуть до різкого обвалу курсу гривні, падіння промислового виробництва і знищення валютних запасів країни.
Тодішнє керівництво НБУ заклало фундамент банківської кризи. Теперішнє підірвало довіру до банків, стимулювало відтік коштів і, не надавши рефінансування, забезпечило «зачистку» української економіки від українських банків. В 2014 голова Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Констянтин Ворушилін заявляв, що близько десяти банків можна було б утримати на плаву. Я вважаю: якби НБУ нічого не робив на ринку, то такої б біди не було.
— Але ж Валерія Гонтарєва стверджує, що з ринку було виведено кишенькові фінустанови…
— «Vab Банк», «Надра», «Дельта» — кишенькові? (сміється — авт.) З ринку треба виводити банкрутів. Всі інші — чи то кишенькові, чи то автомобільні, кімнатні, які завгодно — якщо вони фінансово здорові, то не мають бути знищені. Наскільки я знаю, банк Арбузова («Всеукраїнський банк розвитку» — ред.) був платоспроможним. Навіщо його було ліквідовувати?
Який сенс, наприклад, пускати в металобрухт працюючий автомобіль, де злочинці перевозили наркотики? Вилучіть ці наркотики і знищіть їх, а авто віддайте суспільству, хай працює як “швидка допомога”, чи хліб возить. Націоналізуйте банк Арбузова, якщо на те є підстави, продайте іншому власнику і хай працює на нашу економіку. Нащо руйнувати з ним ще й частину нашої економіки, яку він обслуговував? І це питання стосується половини з ліквідованих 67 банків. А, може, і більше.
— Що ви думаєте стосовно того, що під час російської агресії проти України деякі саме російські банки (маю на увазі Альфа-Груп) поширюють свою присутність на українському ринку? Чи правий регулятор, даючи дозвіл на такі операції?
— Це політичне питання, що має вирішуватися вищими органами влади, починаючи з президента, уряду, парламенту та РНБО. Всі вони тільки багато говорять, але ж нічого не роблять. Проти конкретних російських банків Захід оголосив санкції, а у нас вони працюють. Як це розуміти?
— Що треба зробити для стабілізації банківської системи?
— По-перше, всім, особливо у владі, треба зрозуміти, що банківська система — це невід’ємна частина нашої економіки, її підсистема. Друге: чому у нас за два роки ніхто навіть не розробив програму економічного оживлення країни? Відродити економіку — мета суспільства. І без участі банків досягти її неможливо. Як і не вдасться оживити банки без реанімації економіки. Зараз розгортається рух пошуку бачення економічної стратегії, і в середовищі бізнесу (малого, середнього, великого), і серед науковців. Третє. Треба зрозуміти, що розвиток економіки — це не збільшення ВВП, а зростання добробуту, доходів та зайнятості населення.
З чого треба починати? Необхідно, щоб уряд забезпечив кожного українця робочим місцем. Виробництво потрібних країні товарів має зростати. Там, де необхідно, треба зменшити імпорт і почати самим виготовляти.
— Може, спочатку треба розвити своє виробництво, а потім зменшувати імпорт?
— Повірте, що за 25 років незалежності наші підприємці навчились багато чого виготовляти. Я не кажу, що завтра треба прикрити весь імпорт. Вважаю, що треба зменшити його присутність на нашому ринку і сконцентруватися на виробництві вітчизняних товарів. Повернути ринок українському виробнику. Тут мені можуть вказати на угоду з СОТ (Світова Організація Торгівлі, — ред.), згідно з якою ми зобов’язалися пускати на свій ринок усіх. Але цей документ можна переглянути в умовах війни. Там є стаття, яка дозволяє вводити імпортні мита для різної продукції. Цим треба скористатися. Навіть якщо війни не має, але існує поганий стан платіжного балансу, то треба міняти структуру експорту та імпорту.
Щоб відновити банківську систему і економіку, керівники уряду і НБУ повинні повернути довіру населення і бізнесу. Без довіри неможливо стабілізувати економіку і банківську систему. У нас сьогодні велика проблема із золотовалютними резервами, яка не дозволяє стабілізувати курс гривні і стримувати інфляцію. Якщо б уряд і НБУ мали цю довіру, то могли б звернутися до народу та бізнесу з проханням витягнути з-під матраців інвалюту та віддати її на відповідних умовах на поповнення резервів НБУ. У людей і компаній є ця валюта. За підрахунками Інституту економіки і прогнозування Національної Академії Наук України, у великого бізнеса сьогодні лежить без руху мінімум $100 млрд, тому позичити у нього $10-20 млрд було би не складно, якщо б цей бізнес довіряв владі. Тобто за наявності довіри уряду не треба просити гроші у МВФ, а можна позичити їх у власного народу.
Олександр Сугоняко: «Проти конкретних російських банків Захід оголосив санкції, а у нас вони працюють. Як це розуміти?»
— Сьогодні банки практично не кредитують ані населення, ані бізнес, не зважаючи на те, що мають гривневі надлишки (в цьому вони самі зізнаються). Коли ця ситуація зможе змінитися і від чого це залежить?
— Наступного дня після приходу влади, яка буде правдиво працювати на означені вище цілі. Щоб почати кредитувати, нам потрібні здорові підприємства. Їх сьогодні мало, але вони таки є. Наприклад, у промисловості близько 60% підприємств мають прибуток, хоч збитки по промисловості за минулий рік сягали 165 млрд грн, а прибутки – лише 78 млрд грн. Доки уряд не продемонструє ефективну економічну стратегію, можна розраховувати тільки на локальне кредитування.
Платоспроможні банки мають створити свій міжбанківський ринок, нарощувати довіру один до одного всупереч діям уряду і НБУ, підтягувати до себе ті малі й середні підприємства, які сьогодні працюють та мають ринки збуту всередині країни і не дуже залежать від того, що відбувається на світових ринках. Таким чином потрібно потроху відновлювати кредитування.
Дійсно, обсяг позик у нас зменшився. На кінець 2013 року заборгованість по гривнєвих кредитах становила 602 млрд, а вже в кінці 2015 року — приблизно 440 млрд. По доларових позиках цей показник становив на кінець 2013 року 38 млрд, а на кінець 2015 року — 24 млрд. Якщо перевести показники заборгованості по гривнєвих кредитах у долари (за курсом 8 грн в 2013 року і 24 грн — у 2015 році), то можна побачити реальну картину того, наскільки зменшилося кредитування.
Це падіння небезпечне для нашої економіки, і до цього треба ставитися серйозно.
— Після новорічних свят курс гривні пішов вниз і ніяк не може зупинитися. Чи допоможе очікуваний від МВФ кредит стримати гривню?
— Ніякого зиску від грошей МВФ з точки зору виходу з економічного та фінансового колапсу немає. Є просто підтримка хворого, який знаходиться в комі. Йому дадуть трішки глюкози, і він собі якось існує. Гроші, які Україні виділяють, смішні. За останні два роки МВФ дав нашій економіці приблизно $10 млрд. Це смішно, зважаючи на те, скільки депозитів було вилучено населенням та бізнесом за цей період. Як я вже говорив, всього за 2014-2015 роки із банків вивели $18 млрд. Тому нам краще було би повернути депозити до банківської системи.
Фото: Костянтин Макульський
