Балтійський фронт: як росія готує гібридний бліцкриг проти східного флангу НАТО

Микола Зенцев, міжнародний експерт з питань безпеки, генерал-майор запасу, голова експертної ради ІАЦ «Андромеда» (думка):

росія будує на східному фланзі НАТО інфраструктуру для масштабної гібридної операції, яка не потребує попереднього розгортання сотень тисяч військ, як у лютому 2022 року.

Мета кремля – не обов’язково захоплення регіону, а паралельне створення кількох криз. Це має випередити цикл прийняття рішень НАТО й змусити Європу переспрямувати ресурси з допомоги Україні на власний захист.

У попередній оцінці ІАЦ «Андромеда» ми вже звертали увагу на Балтію як потенційний інструмент виснаження українського театру війни. Нова фактура показує, що ця загроза переходить від стратегічного сценарію до формування конкретної оперативної інфраструктури.

Події 6-12 вересня додають до цієї картини ще один рівень. Одночасно посилилися три індикатори: воєнна риторика російського керівництва, військова готовність Білорусі та ядерні сигналювання.

путін, Медведєв, Пєсков і Лавров дедалі частіше формулюють дії європейських держав як рух до прямої війни з росією. 6 вересня Лавров назвав звинувачення росії у причетності до інциденту з дронами в Лейпцигу початком «реальної війни» та заявив, що канцлер Німеччини Фрідріх Мерц фактично рухається до оголошення війни росії.

8 вересня путін одночасно запевняв президента США Дональда Трампа, що росія не має агресивних планів щодо Європи. Уже 11 вересня він заявив, що розміщення європейських військ в Україні означатиме війну з росією.

Ця комбінація заспокійливих заяв і паралельного підвищення ставок нагадує один із елементів російської поведінки напередодні вторгнення в Україну у лютому 2022 року.

Особливо різко змінилася риторика щодо Литви.

11 вересня Пєсков заявив, що Литва може потрапити під російське ядерне цілевказання у разі розміщення там спрямованої проти росії ядерної зброї. Того ж дня Медведєв пригрозив, що Литва у війні з росією може «зникнути з карти світу», та поставив під сумнів готовність НАТО реалізувати статтю 5.

Поки що за цією риторикою не зафіксовано відповідного масштабного перегрупування російських військ, логістики або систем управління безпосередньо в районі Литви та Сувальського коридору. Але саме поєднання погроз, ядерного сигналювання та відсутності класичної концентрації військ заслуговує особливої уваги.

Географія операції: Калінінград, Сувалки, Нарва

Калінінградський вузол.

Інструмент: засоби РЕБ, комплекси «Іскандер-М», системи берегової оборони та ППО.

Хто реалізує: підрозділи РЕБ та ракетоносії Балтійського флоту рф.

Оперативний результат: придушення та підміна GNSS-сигналів над Балтикою, що створює загрозу для цивільної авіації та судноплавства НАТО, а також формування зони обмеження та заборони доступу й маневру A2/AD у південно-східній частині Балтійського моря.

Калінінград у такій конфігурації є не лише ракетним плацдармом. Це вузол, здатний одночасно впливати на навігацію, повітряний простір, морські комунікації та військову логістику НАТО.

Сувальський коридор.

Інструмент: перекриття сухопутного вузла завдовжки близько 65 км між Калінінградом і Білоруссю.

Хто реалізує: угруповання військ у Калінінградській області та західних регіонах Білорусі.

Оперативний результат: логістична ізоляція Балтії від основної території НАТО, що змушує Альянс терміново перекидати резерви до Польщі й Литви.

Саме Литва та Сувальський коридор дедалі виразніше входять у російський інформаційно-ядерний контур тиску. При цьому поки немає ознак масштабної підготовки до класичного сухопутного наступу на цьому напрямку.

Нарвський дестабілізаційний вектор.

Інструмент: інформаційно-психологічні операції з моделюванням сепаратизму.

Хто реалізує: проксі-мережі та структури інформаційних операцій ГРУ/ФСБ.

Оперативний результат: просування концепції «Народної республіки Нарва» – символіка, псевдокордони, створення штучної міжнаціональної напруги та провокування внутрішніх заворушень в Естонії.

Тут ключовою метою може бути не захоплення Нарви російською армією, а створення ситуації, у якій НАТО спочатку змушене визначити: це внутрішні заворушення, диверсія, операція спецслужб чи вже збройний напад.

Саме ця затримка між початком операції, атрибуцією та політичним рішенням Альянсу є одним із найцінніших ресурсів москви.

Білорусь: другий операційний плацдарм

Інструмент: штучний міграційний тиск, повітряні провокації, прикордонна розвідка та приховане маневрування силами.

Хто реалізує: прикордонні структури Білорусі у взаємодії з російськими силовими та спеціальними службами, а також підрозділи ССО Білорусі й рф.

Оперативний результат: постійне виснаження прикордонної інфраструктури Латвії, Литви та Польщі, понад 12 тисяч спроб прориву кордону Латвії за рік, зв’язування сухопутних сил НАТО без формального залучення російської території.

Тиск триває. Лише 9 вересня латвійські прикордонники припинили 97 спроб незаконного переходу кордону з Білоруссю, 10 вересня – ще 50. Для порівняння, 22 липня за одну добу було зафіксовано 140 таких спроб.

Але нова обставина значно важливіша.

11 вересня Лукашенко наказав провести перевірки Збройних сил Білорусі «аж до мобілізації». Танкові й мотострілецькі частини вже проходили перевірки, артилерійська бригада перебувала під інспекцією. Лукашенко прямо заявив, що перевірки мають проводитися так, «як це було б на війні».

Того ж дня міністр оборони Білорусі Віктор Хренін повідомив про розгортання системи управління всіма збройними силами під час навчань зв’язку та її готовність до роботи в умовах воєнного часу.

11-12 вересня до Барановичів прибули два російські військово-транспортні Іл-76. Водночас наявна інформація вказує, що вони вивезли білоруський персонал на полігон Телемба в росії. Перекидання російської бойової техніки до Білорусі не зафіксовано.

Це принципова деталь: військова готовність Білорусі зростає, але масштабного російського бойового розгортання, аналогічного початку 2022 року, наразі немає.

Силовий контур: прикриття та погроза ескалації

Інструмент: розгортання розширеної військової інфраструктури поблизу кордонів Фінляндії та країн Балтії.

Хто реалізує: відновлений Ленінградський військовий округ та новосформований 44-й армійський корпус рф.

Оперативний результат: створення постійної конвенційної загрози. Збройні сили рф виконують роль «завершального ешелону», змушуючи НАТО розосереджувати власні резерви ще до початку активної фази гібридної операції.

І саме тут проходить принципова межа між сценарієм 2022 року та можливою операцією проти східного флангу НАТО. Перед вторгненням в Україну росія місяцями накопичувала десятки тисяч військовослужбовців, бронетехніку, артилерію, авіацію та тилову інфраструктуру. На Балтійському напрямку сьогодні аналогічної концентрації немає.

Це не спростовує гібридний сценарій. Навпаки, операція нижче порогу класичної війни дозволяє москві створити кризу ще до того, як НАТО отримає однозначні військові індикатори вторгнення.

Диверсійно-кібернетична архітектура: конкретні підрозділи

Російські спецслужби сформували чітку спеціалізацію для ударів по Європі.

1) В/ч 29155 ГРУ, 161-й Центр, Служба спеціальної діяльності / SSD

Спеціалізація: фізичний саботаж, підпали, замахи, силові диверсії.

Оперативний результат: руйнування логістичних та торговельних об’єктів у Європі, включно з підпалами торговельних центрів у Варшаві та Вільнюсі, підготовкою диверсій у Ризі.

2) В/ч 26165 ГРУ, 85-й Центр, APT28 / Fancy Bear

Спеціалізація: кіберрозвідка та прихований доступ.

Оперативний результат: проникнення в дипломатичні, військові та урядові мережі країн НАТО для збору даних і підготовки до кібератак.

3) В/ч 74455 ГРУ, Центр спецтехнологій, Sandworm / APT44

Спеціалізація: деструктивні кіберудари.

Оперативний результат: виведення з ладу критичної та енергетичної інфраструктури за моделлю NotPetya та атак на енергосистему.

4) 16-й Центр ФСБ, угруповання Turla

Спеціалізація: радіоелектронна і сигнальна розвідка, складне кібершпигунство.

Оперативний результат: тривалий шпигунський контроль урядових та оборонних структур Заходу.

5) 390-й розвідувальний пункт Балтійського флоту, Балтійськ

Спеціалізація: морський спецназ, диверсії у прибережній зоні.

Оперативний результат: розвідка та можливий саботаж прибережної інфраструктури, портів і військово-морських баз НАТО.

6) ГУГД Міноборони рф

Спеціалізація: глибоководні дослідження та спеціальні підводні операції.

Оперативний результат: розвідка та підготовка до пошкодження підводних кабелів зв’язку й енергомереж на дні Балтійського моря.

Навесні 2026 року Велика Британія, Норвегія та США зірвали поблизу Шпіцбергена приховану операцію ГУГД, під час якої російські сили відпрацьовували дії поблизу критичних підводних волоконно-оптичних кабелів.

За даними, оприлюдненими у вересні, операція включала технології, призначені для виведення підводних кабелів з ладу таким чином, щоб ускладнити встановлення причини пошкодження. Кабелі пошкоджені не були, а російські судна залишили район після протидії з боку союзників.

Ще один показовий епізод – справа Fitburg. За даними фінської прокуратури, під час пошкодження у грудні 2025 року двох телекомунікаційних кабелів між Фінляндією та Естонією судно протягнуло якір щонайменше 130 км. Технічна перевірка не встановила механічної несправності, яка пояснювала б положення якоря.

Водночас державна причетність росії до цього епізоду офіційно не встановлена.

Саме така невизначеність є характерною для гібридної війни: критична інфраструктура вже пошкоджена, але поріг доказовості для політичної та військової відповіді НАТО ще не пройдений.

Європейський диверсійний полігон

Нові справи у Великій Британії та Румунії показують, що російська розвідувально-диверсійна активність не обмежується Балтією.

Британська прокуратура висунула Joshua Cammidge обвинувачення у сприянні іноземній розвідувальній службі та підготовці диверсій.

За матеріалами справи, він проводив розвідку чотирьох підприємств з виробництва безпілотників у районі Свіндона, вивчав обладнання для глушіння Wi-Fi та пропонував диверсійну допомогу контакту, пов’язаному з GRU Volunteer Corps. Ймовірна діяльність тривала з березня до початку вересня.

Румунська розвідувальна служба SRI повідомила про припинення російсько-координованої розвідки військових баз, які використовуються НАТО, центрів зв’язку, об’єктів національної безпеки та критичної інфраструктури.

Окремою ціллю спостереження були українські транспортні літаки Antonov. Підозрюваний перебував під контролем румунської контррозвідки з лютого.

9 вересня Польща й Україна також запобігли безпосередній загрозі одному з польсько-українських пунктів пропуску. Прем’єр Польщі Дональд Туск послався на попередження ЦРУ про можливість російських атак або провокацій проти українських переходів із європейськими державами. Джерело конкретної загрози публічно не встановлено.

Це формує значно ширший контур: російські структури цікавлять не просто військові бази НАТО, а вся логістична система підтримки України – кордони, транспортні вузли, авіація, виробництво БПЛА, зв’язок та критична інфраструктура.

Тактика проксі: європейський полігон у дії

Інструмент: вербування одноразових виконавців через месенджери, оплата криптовалютою, застосування цивільних БПЛА.

Хто реалізує: структури російських спецслужб, включно з диверсійним контуром ГРУ, через дистанційно завербованих проксі.

Оперативний результат: проведення десятків диверсій, включно з підпалами об’єктів OBI, IKEA, збором даних про бази НАТО та транспорти зброї в Румунії й Польщі, з максимальним ускладненням швидкої атрибуції атак.

Це принципово змінює модель війни.

Для проведення операції вже не обов’язково перекидати через кордон кадрову групу російського спецназу. Виконавець може бути завербований дистанційно, отримати координати, гроші у криптовалюті та конкретне завдання.

А замовник залишається за сотні або тисячі кілометрів.

Інформаційна легітимізація: підготовка приводу

Інструмент: Фонд підтримки та захисту прав співвітчизників за кордоном «Правфонд» та мережі впливу.

Хто реалізує: департаменти зовнішньої розвідки та ІПСО рф під прикриттям юридичних та правозахисних організацій.

Оперативний результат: нав’язування наративів про «русофобію», «нацизм» та «переслідування російськомовних» для формування міжнародного та внутрішньоросійського обґрунтування військово-гібридного втручання.

Ця інформаційна конструкція добре знайома Україні.

Спочатку створюється теза про нібито переслідування російськомовного населення. Потім виникають «самоорганізовані» активісти, символіка, псевдополітичні структури та вимоги автономії. Паралельно запускається інформаційна кампанія про необхідність «захисту співвітчизників».

У такому сценарії Нарва може бути для москви не просто прикордонним містом, а полігоном для перевірки того, наскільки швидко НАТО здатне розпізнати зовнішню операцію під виглядом внутрішньої кризи.

Чотири індикатори 2022 року вже з’явилися

Порівняння поточної ситуації з періодом перед вторгненням в Україну дає неоднозначну, але тривожну картину.

Перший індикатор уже присутній: російське керівництво синхронізує риторику прямої війни та відплати.

Другий: заспокійливі заяви звучать одночасно з ескалацією. 8 вересня путін заявляв про відсутність агресивних планів щодо Європи, а 11 вересня вже визначав можливе розміщення європейських військ в Україні як війну з росією.

Третій: Білорусь проводить перевірки мобілізаційної готовності та систем управління військами в умовах воєнного часу.

Четвертий, поки частковий: посилюється стратегічне та ядерне сигналювання. Водночас аналога російським стратегічним навчанням 19 лютого 2022 року із запуском балістичних та крилатих ракет немає.

Є ще один знайомий елемент: росія намагається представляти потенційного противника як сторону, яка сама провокує війну. Таке перенесення відповідальності супроводжувало і ескалацію у лютому 2022 року.

Але є принципові відмінності:

• на кордонах НАТО не виявлено концентрації російських сухопутних військ, порівнянної з 2022 роком.
• масштабного бойового розгортання російських військ у Білорусі не зафіксовано.
• немає даних про продовження великих навчань понад заявлений строк, як це сталося з «Союзною рішучістю» у лютому 2022 року.
• немає евакуацій населення під приводом нібито майбутньої атаки противника, як це відбувалося на окупованих територіях Донбасу 18 лютого 2022 року.
• немає і формально-правових кроків, аналогічних засіданню Ради безпеки рф та визнанню так званих «днр» і «лнр» 21 лютого 2022 року.
• також не зафіксовано підтвердженого навмисного російського кінетичного удару по території НАТО із загиблими або руйнуваннями.

Це важливий запобіжник від надмірних висновків.

Сьогодні немає підстав говорити, що росія вже розпочала безпосередню підготовку класичного вторгнення в країни Балтії за моделлю лютого 2022 року.

Але саме це і може бути особливістю нового сценарію.

Гібридний бліцкриг без танкової колони

росії не обов’язково повторювати 2022 рік. Замість сотень танків на кордоні перший ешелон можуть становити кібератаки, диверсії, глушіння навігації, пошкодження кабелів, міграційні провокації, інформаційні операції, проксі-групи, безпілотники та штучні сепаратистські рухи.

Конвенційні війська залишатимуться другим ешелоном – силою, сама наявність якої змушує НАТО рахуватися з можливістю подальшої ескалації. Це створює для Альянсу проблему, якої практично не було у 2022 році в Україні: коли саме гібридна операція стає збройним нападом і коли повинна запускатися стаття 5?

Саме в цю сіру зону може бити кремль.

Сценарій гібридного бліцкригу та головна ціль

Синхронізована операція рф може передбачати:

• глушіння GNSS із Калінінграда;
• деструктивну кібератаку в/ч 74455 на енергомережу Балтії;
• фізичні диверсії мережі в/ч 29155 на складах і транспортних вузлах;
• інформаційну дестабілізацію у Нарві;
• прикордонну провокацію з території Білорусі;
• нову хвилю міграційного тиску;
• операції проти підводних телекомунікаційних та енергетичних кабелів;
• диверсії проти військової логістики та підприємств оборонної промисловості;
• використання дистанційно завербованих проксі;
• ядерне та ракетне сигналювання навколо Литви й Сувальського коридору;
• демонстративне приведення у готовність військ Ленінградського військового округу.

Завдяки цьому кремль виграє найцінніше – час між початком операції, її ідентифікацією та реакцією НАТО за 5-ю статтею. І саме тому відсутність сьогодні багатотисячних російських колон на кордоні не повинна заспокоювати.

Новий фронт може початися не з артилерійської підготовки, а з десятків подій, кожна з яких окремо не виглядатиме достатньою підставою для війни: кабель, дрон, підпал, кібератака, зникнення GPS, заворушення у прикордонному місті, мігранти на кордоні, «невідомі» озброєні люди без розпізнавальних знаків.

А вже потім – війська, які стоять неподалік і нібито ні в чому не беруть участі.

Головний стратегічний вектор – Україна

Створивши переконливу загрозу безпосередньої війни на східному фланзі НАТО, москва розраховує змусити європейські держави скоротити або відтермінувати частину передач озброєння, ППО та боєприпасів Україні заради термінового поповнення власних резервів.

У цьому контексті навіть реакція союзників уже потребує ресурсів. 9 вересня Польща та США підписали угоду про $4 млрд американського Foreign Military Financing. Варшава заявила, що кошти мають прискорити виконання чинних оборонних контрактів, зокрема програму ударних вертольотів AH-64E Apache.

Кожна нова загроза Литві, Польщі, Латвії, Естонії чи Фінляндії змушує європейські столиці ставити дедалі складніше питання: скільки систем ППО, боєприпасів, ракет і резервів можна передати Україні, якщо вони завтра можуть знадобитися самим?

Саме на цій дилемі будується російський розрахунок.

Східний фланг НАТО може стати другим фронтом російської війни проти України ще до того, як там пролунає перший конвенційний постріл.

Публікації у розділі Дискусії у форматі «Колонка» відображають думку виключно автора тексту, вказаного на початку статті. Позиція автора колонки може не співпадати з точкою зору редакції Hubs.ua. Видання залишає за собою право публікувати думку інших авторів щодо викладених у цій статті тем.