ВЭД Украины: три шага по кардинальному упрощению таможенных процедур на экспорт

Игорь Муратов, замдиректора департамента экономической политики ФРУ

Минэкономразвития почти два года бьется над созданием Национальной экспортной стратегии в Украине. О начале работ над ней МЭРТ объявил в августе 2015 г. еще при министре Айварасе Абромавичусе. В конце марта 2017 г. уже при Степане Кубиве был презентован документ «Экспортная стратегия Украины: Дорожная карта стратегического развития торговли 2017-2021». На его основе подготовлен проект одноименно распоряжения Кабмина с планом соответствующих мероприятий. 28 апреля закончился срок принятия предложений к этой стратегии. Пока соответствующее распоряжение не принято. Документ разрабатывался при технической поддержке Международного торгового центра (МТЦ; International Trade Centre) и финансовой поддержке WNISEF.

С одной стороны, в условиях падения объемов экспорта, стратегия разрабатывалась неоправданно долго. С другой, – можно приветствовать сам факт появления такой стратегии. Другое дело, что итоговый документ (на 140 страниц), на который МЭРТ потратил 20 месяцев, даже при поверхностном анализе вызывает двоякие впечатления и кажется очень спорным.

В Украине падает экспорт товарной продукции – снижение почти на $1,8 млрд в 2016 г. (по сравнению с 2015 г.). Уменьшение валютной выручки автоматом негативно отражается на макрофинансовой стабильности. Потерю рынков сбыта нужно оперативно компенсировать или восстанавливать.

И какие же точки роста предлагаются взамен в экспортной стратегии? Во-первых, Украине нужно сосредоточиться на поддержке малого и среднего бизнеса (МСБ) – так сказать экспортоориентировать МСБ. Безусловно это важно. Но в развитых странах основную долю в структуре экспортной выручки обеспечивают как раз крупные компании. Так было всегда и в Украине. Сейчас именно из-за проблем у крупных компаний (в различных отраслях промышленности) по разным причинам и произошел общий обвал экспорта – почти в два раза за последние 4 года. И, кстати, это системная проблема – снижение наметилось еще с 2013 г. (когда не было войны). О том, как восстановить экспортные позиции крупной промышленности – в стратегии очень мало. При этом, в документе нет KPI о том, какую долю и почему в структуре экспорта должен занимать МСБ.

Во-вторых, мягко говоря удивил отбор семи приоритетных секторов экономики. В их число попали три вида услуг, информационно-коммуникационные технологии (ИКТ), и – три промышленные отрасли (реальный сектор). Все это обильно сдобрено словами о необходимости инноваций и о высокой добавленной стоимости. По ИКТ, на наш взгляд, и вовсе главное, чтобы государство просто по минимуму мешало бизнесу.

Приоритетные промотрасли представлены машиностроением (плюс в карму разработчикам), производством запчастей и комплектующих для аэрокосмической и авиапромышленности (высокая добавочная стоимость?), и традиционно – пищевой промышленностью. Последняя и так сейчас поневоле является экспортным драйвером. Но в развитых странах никак не является экспортообразующей отраслью.

Из услуг в приоритетные секторы попали – туризм, техобслуживание и ремонт воздушных суден (абсурд, но в самой стратегии написано, что сектор представлен всего несколькими! предприятиями) и вишенка на торте – сектор креативных услуг. Расшифровывается он дословно так: услуги по рекламе и PR, ремесла, дизайн, киноиндустрия, мода, издательские и другие исполнительные и визуальные искусства. Для всех этих семи секторов предусмотрена разработка семи же отраслевых программ господдержки. Зато объемов финансовой поддержки экспортеров, KPI экспортной стратегии к 2021 г. – в документе вовсе нет. В общем, на наш поверхностный, консервативный и субъективный взгляд, с этой стратегией точек роста при экспорте придется искать еще очень долго.

Hubs предлагает экономистам и финансистам высказываться по поводу новой экспортной стратегии Украины в формате колонок, интервью, комментариев на страницах нашего издания.

При этом в самом плане заданий и мероприятий по реализации Экспортной стратегии очень обще сказано об упрощении нетарифных процедур экспортного контроля и оформления. А сроки таких мероприятий растянуты во времени на несколько лет. Между тем, уже сегодня правительство и парламент совместными усилиями могли бы оперативно принять ряд регуляторных актов в таможенной, налоговой и валютной сферах, которые существенно облегчили бы жизнь экспортеров.

О чаяниях реального сектора в своей колонке рассказывает Игорь Муратов, заместитель директора департамента экономической политики Федерации работодателей Украины, эксперт по таможенным вопросам (укр.):

«Експортуй», «нам потрібен експорт» – щодня ми чуємо й читаємо ці гасла,

вони звучать на ділових форумах та в урядових документах. Але просто слів недостатньо, потрібні рішення і дії. Закони й постанови: про експортно-кредитне агентство, валютне регулювання, відшкодування ПДВ, митні процедури та технічні регламенти.

Процес іде, але занадто повільно, зважаючи на те, що наразі Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом проходить фінальну стадію ратифікації. Складається таке враження, що ми більшу частину зусиль вкладаємо в концепції і програми. На закони і постанови, себто практичну роботу, не вистачає сил. Або часу. Тому може статися так, що через десять – п’ятнадцять років на українських підприємствах не буде кому працювати.

Яких же рішень потребує завтрашній експорт? Відповідь проста: швидких, краще – негайних!

Спинюсь на деяких аспектах митного напрямку експорту, яким, на мій погляд, приділяється недостатньо уваги.

1. Санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фітосанітарний та екологічний контроль товарів, що експортуються.

На сьогодні проходження цих видів контролю є обов’язковим згідно з постановою Кабміну №1031 від 05.10.2011 р. Але річ в тому, що їх результати не використовуються контролюючими органами країн імпорту.

Угодою Світової організації торгівлі (СОТ) «Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів», яка є невід’ємною частиною Угоди про заснування СОТ і  є обов’язковою для всіх членів СОТ, у тому числі і для України, обов’язковість проведення таких заходів визначено лише для товарів, що ввозяться в країну.

Тобто, з точки зору здорового глузду, необхідність проведення таких заходів контролю для товарів, що вивозяться з України, повинна визначатися вимогами країни, до якої ці товари імпортуються з України, а не постановою нашого Кабміну! Тому необхідно якнайшвидше переглянути  постанову №1031 та видалити з неї вимоги щодо обов’язкового проходження вищевказаних видів контролю товарів у разі їх вивезення з України.

2. Валютний контроль імпортних операцій у митному режимі переробки на митній території України.

Згідно з положеннями Митного кодексу України строк переробки товарів може перевищувати 365 днів, що значно перевищує строки повернення валютної виручки, які встановлюються Нацбанком.

Крім того, Інструкція НБУ №136 від 24.03.1999 р. взагалі не передбачає можливості закриття валютного контролю після ввезення в Україну придбаних за кордоном товарів у разі поміщення їх у митний режим переробки на митній території. Це є ще одним болючим питанням для українських виробників, що виробляють продукцію на продаж за кордон із використанням іноземної сировини та комплектуючих.

3. І, нарешті, – уповноважені економічні оператори.

Вже майже рік (з червня 2016 р.) на розгляді Верховної Ради перебувають законопроекти №4776 та №4777, розроблені за безпосередньої участі Федерації роботодавців України, якими передбачається внесення змін до Митного й Податкового кодексів, для того, щоб в Україні запрацював цей інструмент.

Адже наявність у підприємства сертифікату уповноваженого економічного оператора (УЕО) дозволяє здійснювати митні формальності у мінімальному обсязі, дистанційно та з використанням принципу мовчазної згоди. Перевірка документів, у разі потреби, буде здійснюватися після випуску товарів митницею.

Крім власне запровадження інституту УЕО, законопроект №4777 містить значний перелік новацій не лише для таких операторів, а й для всіх українських підприємств – учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Зокрема, серед таких новацій є:

— автоматизація митних формальностей, тобто здійснення в автоматичному режимі автоматизованою системою митного оформлення таких дій:

отримання митних декларацій та їх реєстрації; визначення переліку митних формальностей, обов’язкових для виконання за митною декларацією, залежно від її типу, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів та з урахуванням результатів аналізу ризиків;

визначення необхідності участі посадової особи органу фіскальної служби для виконанні митних формальностей за митною декларацією; надання інформації декларанту про стан обробки митної декларації; перелік митних формальностей, визначених обов’язковими для виконання за такою декларацією, та посадову особу органу фіскальної служби – у разі її призначення; виконання окремих або усіх митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі – якщо не визначено необхідність участі посадової особи митниці

— запровадження принципу «мовчання – знак згоди», за яким у разі відсутності відповіді митниці на запит протягом певного часу, запит зараховується як її дозвіл на виконання певних дій з товарами під митним контролем;

— використання для ідентифікації товарів, що перебувають під митним контролем, комерційних пломб суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;

— єдиний казначейський рахунок для адміністрування митних платежів усіма митними органами тощо.

Наголошую: до впровадження в українське законодавство працездатної моделі УЕО нас спонукають не лише зобов’язання перед ЄС згідно з Угодою про асоціацію. Адже 22 лютого 2017 р. набрала чинності Угода про спрощення процедур торгівлі (далі – УСПТ), ратифікована Законом №745-VIII від 4 листопада 2015 р.

УСПТ має 40 ключових вимог. По 12 з них Україною надано нотифікацію до СОТ та взято на себе зобов’язання щодо їх обов’язкового застосування. Однією з вимог цієї Угоди як раз і є, цитую, «спрощення процедур торгівлі для уповноважених економічних операторів».

Тобто з  лютого 2017 р. Україна не виконує зобов’язання перед СОТ, у тому числі й щодо УЕО!

Тому роботодавці та українські виробники вважають за необхідне винесення на розгляд Верховної Ради України та прийняття законопроектів №4777 та №4776 з метою надання можливості українським підприємствам, які відповідають критеріям для отримання статусу уповноваженого економічного оператора, в найближчій перспективі кардинально змінити систему взаємодії з фіскальними органами та позбутися обтяжливих і тривалих митних процедур.

Отже, маємо всього три проблеми, для вирішення яких потрібно прийняти три рішення. Їх реалізація не вимагає жодних бюджетних витрат. Але ці рішення значно підсилять конкурентоспроможність нашого виробника на міжнародному ринку. Треба зробити ці кроки. Свідомо і рішуче. І, бажано, сьогодні, а не завтра.

_{Публикации в разделе Дискуссии в формате «Колонка» отображают мнение исключительно автора текста, указанного в начале статьи. Позиция автора колонки может не совпадать с точкой зрения редакции Hubs. Издание оставляет за собой право публиковать мнение других авторов по изложенным в данной статье темам.}