Опитування учасників ринку щодо негативних наслідків відміни чиновниками правочинів при стягненні майна з боржників за іпотечними кредитами
У кінці березня низка ЗМІ написали про конфлікт, який виник між аграрною групою компаній Sunolta та Міністерством юстиції. Sunolta подала позов суд та вимагає визнати незаконними накази Мінюсту, яким чиновники скасували державну реєстрацію прав власності компанії на зерновий термінал в Одеському морському торговельному порту.
Як повідомила Sunolta, враховуючи одіозність рішення Мінюсту суд вже прийняв рішення заборонити виконання наказів до розгляду справи по суті.
«Державні посадовці грубо порушили принципи верховенства права, а їх дії мають всі ознаки корупційних правопорушень на користь рейдерів», – зазначили у компанії.
В Sunolta нагадали, що рік тому група інвестувала у придбання технологічних потужностей з перевалки зернових культур на експорт у терміналі, що знаходиться в Одеському порту. Була куплена частина логістичних портових об’єктів, що належали компанії GNT Group (зерновий термінал «Олімпекс Купе Інтернейшнл») та знаходилися у заставі українських банків «Південний» та «Восток» за борговими зобов’язаннями.
Перед цим у грудні 2022 року спалахнула публічна юридична суперечка між GNT Group та її кредиторами – Argentem Creek Partners (ACP) та Innovatus Capital Partners. Сторони заявили про можливі перебої у роботі, що поставило під загрозу відвантаження аграрної продукції Sunolta, яка користувалась послугами цього терміналу. Тому група прийняла рішення інвестувати у зерновий термінал та розширити експортний потенціал за рахунок власних логістичних потужностей.
«Майже через рік, після того, як сплили всі можливі терміни, Мінюст незаконно прийняв до розгляду дві скарги від представників ACP на скасування реєстрації за підприємствами групи Sunolta прав на придбане майно. Чиновники Мінюсту, абсолютно нехтуючи вимогами законів України та відповідними висновками Верховного Суду, розглянули скарги на користь ACP», – йдеться в релізі.
На думку компанії, по-перше, чиновники не мали права розглядати ці скарги. Адже триває судовий розгляд за позовом представників Argentem (через Madison Pacific Trust Ltd), в якому вони оскаржують стягнення банками активів «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за іпотечними договорами. Таким чином, Міністерство юстиції, скасовуючи правочини, які вже оскаржуються у судових процесах, підмінили собою суди.
По-друге, рішення про скасування прав Sunolta на законно придбане майно Мінюст мотивує тим, що воно перебувало під судовим арештом. Водночас, і це зафіксовано офіційно, на момент реєстрації прав на зернові термінали та обладнання, у Державному реєстрі не було ніяких додаткових обтяжень на це майно.
Рішення Мінюсту створило негативну ситуацію і для банківського ринку. Банк «Південний», коментуючи ситуацію для ЗМІ, зазначив, що усі правочини при стягненні майна вчинено у повній відповідності до законодавства України.
«Рішення Міністерства юстиції, яким необґрунтовано скасовано попередні правочини, суперечить логіці законодавства України, загрожує інтересам вкладників банку та стабільності банківської системи. Подібні рішення органів виконавчої влади мають ознаки адміністративного свавілля, можуть негативно впливати на банківський сектор загалом, ринок банківського кредитування та інвестиційну привабливість України, оскільки розв’язання спорів між суб’єктами права на основі норм законодавства є прерогативою судової гілки влади», – наголосили у пресслужбі банку.
Стурбованість наслідками рішення Мінюсту для банківського ринку висловили і у Банку Восток: «Рішення Міністерства юстиції, яке скасовує реєстрацію за правочинами попри сталу судову практику, може викликати негативні наслідки, що вплинуть на банківську діяльність, адже органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Ми вважаємо, що такий прецедент може створити несприятливий інвестиційний клімат в Україні та матиме серйозний вплив на ринок банківського кредитування».
Hubs.ua запитав експертів, чи справді бізнес потерпає від «ручних» рішень Мінюсту, наскільки негативний вплив може мати така практика для фінансового та інвестиційного сектору України та чи бачать вони вихід із ситуації, коли виконавча влада підміняє суди:
Вадим Березовик, директор компанії «Профін Консалтинг»:
— Формально, Антирейдерська колегія при Мін’юсті з’явилася для того, щоб оперативно реагувати на різні конфлікти та суперечки, що виникають за право власності на той чи інший об’єкт. Адже поки тривають судові тяганини між компаніями, цінний актив може бути в прямому сенсі знищений – розпиляний, розкрадений тощо. Тому ідея полягає в тому, щоб комісія (колегія) при міністерстві блокувала подібні негативні прецеденти.
З іншого боку, якщо судова система, виконавча служба та правоохоронні органи працюють нормально, жодні «антирейдерські надбудови» не потрібні. Більше того, можна сказати, що діяльність такої структури при Мінюсті показує недосконалість сучасної правової системи та механізму захисту прав кредиторів! Швидше, це якийсь запобіжник, який у певний момент спрацьовує в рамках різних корпоративних суперечок.
Що стосується наслідків для банків, вони можуть бути непередбачуваними. Якщо процедура стягнення застави відбувається саме таким чином, за рішенням спеціального органу Мін’юсту, без суду, найгірший варіант для банку-кредитора полягає в тому, що він цю заставу може взагалі втратити. Тобто, є ймовірність того, що банк може не відновити своє право на іпотеку. Відповідно, і можливість отримати від позичальника назад кредитні кошти також буде зведено до мінімуму, майже до «нуля».
Звичайно, багато залежить від того, як буде врегульовано суперечку між сторонами в судовому порядку. Той «стоп-кран», який використав Мін’юст, це все одно не остаточне рішення. Головне, щоб судовий розгляд не затягнувся на роки.
Банківський сектор зараз і так не дуже активно кредитує бізнес, особливо щодо видачі інвестиційних позик. Багато позичальників скаржаться на високий рівень відмов при зверненні за кредитами. Банкам вистачає як військових, так і макроекономічних ризиків. А коли виникають такі прецеденти, то це ще більше охолоджує кредитну активність. І якщо банки бачать, що державна реєстрація прав власності на заставне майно може бути скасована одним розчерком пера, то вони серйозно замисляться про те, чи варто вплутуватися в довготривалі кредитні проекти. Значно простіше та безпечніше видавати короткострокові кредити за програмою «5-7-9» або розміщувати вільну ліквідність у депозитних сертифікатах.
Тому такі ситуації, як у випадку з Sunolta, є дуже поганим сигналом для ринку в цілому. Якщо банки не зможуть контролювати або хоча б прогнозувати юридичні ризики, вони навряд чи збільшать кредитування великих проектів. Адже, як ми бачимо, навіть наявність нормальної ліквідної застави за іпотекою не завжди захищає права кредитора.
Представник бізнесу, який побажав залишитися неназваним:
— Проблема з анулюванням реєстрації права власності за «ручними» рішеннями Мін’юсту справді є. Антирейдерська колегія по суті займається рейдерськими процесами.
Ця тема дуже токсична. Тобто всі на ринку про неї знають, але зробити ніхто нічого не може. І це справді сильно б’є по іпотечним договорам.
При чому жодні судові контрпроцеси не допомагають. Таке відчуття, що є якась указка згори, за якою Мін’юст відпрацьовує певні замовлення на користь конкретних осіб. Достатньо відкрити судовий реєстр та подивитися, яка кількість судових справ проти Мін’юсту. І вони або без руху, або тягнуться роками.
Віктор Шулик, директор департаменту управління проектами рейтингового агентства IBI-Rating:
— Я б розглядав цю ситуацію (Sunolta, банки та Мінюст) як приватну суперечку двох потенційних інвесторів за логістичні потужності та гроші, де елемент публічного висвітлення має таку саму вагу, як і адміністративний ресурс. Цілком можливо така суперечка матиме негативні наслідки загалом для операційної діяльності одного чи кількох учасників процесу, але я не думаю, що ризики для всієї банківської системи від такої ситуації критичні.
Якщо розглядати не за формою, а по суті, то немає особливої різниці в тому, як держава втручається в роботу бізнесу – через силові органи, судові рішення на основі спеціально прийнятих під конкретні дії законів або через інші механізми. Правила (законодавство, на яке спиралися на момент придбання власності/інвестування), порушуються під час війни часто. І навряд чи це сприятиме залученню ринкових інвесторів (без особливих гарантій). Це не вчора з’явилось і навряд чи закінчиться завтра.
З початку війни зафіксовано чимало випадків «переділу» власності під різними гаслами, тому купувати активи в зоні підвищених військових ризиків могли під певні гарантії або дуже дешево. Постраждає, швидше за все, репутація держави, про що незабаром забудуть.
З іншого боку, є група дуже відомих та шанованих «компаній-стерв’ятників», які купують активи по низу ринку та дуже часто мають імунітет від «спірних» судових та адміністративних рішень. Я не думаю, що для них механізм отримання активів відіграватиме визначальну роль.
Владислав Мартинчук, адвокат судової практики ЮКК «Де-Юре»:
— Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями визнавати чи розривати угоди (договори), це є виключною прерогативою суду. До компетенції міністерства ж входить розгляд скарг на дії (рішення) державного реєстратора. При цьому, Мінюст перевіряє законність реєстраційної дії виключно з позиції дотримання процедури державної реєстрації, встановленої відповідним профільним законодавством (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанова Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У випадку Sunolta зерновий термінал був відчужений від минулого власника у зв’язку з тим, що цей термінал був предметом іпотеки і кредитор звернув на нього стягнення. За позицією Мінюста, у процедурі звернення стягнення було допущено декілька порушень, що стало підставою для скасування відповідної реєстраційної дії. Фактично це дійсно призвело до втрати юридичної сили правочином щодо переходу права власності на зерновий термінал і, відповідно, втрати права власності на об’єкт поточним власником. Такі дії Мінюсту не є очевидно незаконними та входять до його компетенції. Підстави ж скасування державної реєстрації у справі Sunolta це вже інше питання.
Якщо ми обговорюємо накладення штучних обтяжень за допомогою правоохоронних органів (що потребує спільної участі слідчого, прокурора та слідчого судді), то це само по собі набагато більша загроза для ринку кредитування ніж скасування рішень державного реєстратора Мінюстом.
Однак, наведене не означає, що гіпотетичні незаконні рішення Міністерства юстиції України про скасування державної реєстрації не можуть становити проблеми. Разом з тим, така ситуація може бути «виправлена» зверненням до суду. Якщо суд встановить, що рішення Мінюсту є незаконним чи необґрунтованим, то таке рішення підлягає скасуванню, а право власності має бути відновлене.
Текст: Павло Компанієць
