Думка про президентський законопроект №5153
Михайло Пластун, кандидат юридичних наук, експерт з правових питань (думка):
Законодавець нарешті офіційно сформулював умови анонсованої тривалий час податкової амністії для населення. Мова йде про проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету №5153 від 25.02.2021 р. Законопроект – президентський та визначений як невідкладний.
Якщо коротко, то Проектом Закону України передбачається у період з 1 липня 2021 року до 1 липня 2022 року провести одноразове (спеціальне) добровільне декларування активів фізичних осіб. Об’єкти декларування – активи в Україні та/або закордоном, набуті за рахунок доходів, що не були задекларовані за будь-який податковий період станом на 01.01.2021 р.
Суб’єкти декларування: фізичні особи — резиденти та фізичні особи — нерезиденти, які на момент набуття активів/доходів були резидентами.
Передбачаються наступні ставки оподаткування:
- 5% для валюти, але тільки та, що розміщена на рахунках в банках України, та інші активи які знаходяться (зареєстровані) в Україні;
- 9% – валюта, на банківських рахунках та інші активи, які знаходяться за кордоном;
- 2,5 % – за ОВДП, придбаних у період з 01.01.2021 р. по 20.06.2022 р. до подання декларації.
Законопроект також передбачає встановлення активів, які не потребують подачі спеціальної декларації:
— нерухомість (квартира – до 120 кв. м. чи майнові права на таку квартиру; житловий будинок до 240 кв. м. чи його незавершене будівництво, за умови права власності на земельну ділянку; нежитлова нерухомість (в тому числі незавершена) некомерційного призначення до 60 кв. м.; земельні ділянки у межах нормативів безоплатної приватизації);
— один транспортний засіб, що є в реєстрі (крім ТЗ, призначеного для перевезення 10 осіб і більше або об’єм двигуна ТЗ не менше 3000 куб. см або середня ринкова вартість 375 МЗП, мотоцикл – 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти, катера);
— інші активи – сумарною вартістю не більше 400 тис грн.
Через серйозний суспільний резонанс цього питання, депутати і урядовці визначають питання податкової амністії виключно, як «президентське». Дійсно Зеленський неодноразово його згадував, навіть ще під час передвиборчої кампанії. Так у травні 2020 року президент Зеленський заявив: «Амністію дамо в цьому році – повинні це зробити, ми домовлялися і обіцяли людям. Зараз є обговорення навколо відсотка, під який буде проводитися амністія. Передбачалося, що це буде 5% на все – і на гроші, і на нерухомість. Але є передумови знизити цей відсоток для нерухомості».
Минув майже рік і ось нарешті «дали» умови амністії і, як бачимо, вони трохи інші, ніж обіцяв президент. Що ж не врахував законодавець?
Передумови успішної податкової амністії
Досвід країн в експериментах з податковою амністією доволі різний. І головне, він свідчить, що їх результати залежать не так від волі політичних лідерів чи їх амбіцій, як від економіко-правових передумов, які можуть бути або надзвичайно сприятливими, або абсолютно ні. Зокрема:
- Амністія в більшості випадків має бути пов’язана з реформами податкового законодавства.
- Держава, яка планує податкову амністію, має бути готова, з одного боку, спростити регуляторне середовище, з іншого – посилити контроль за дотриманням податкового законодавства по закінченню амністії. Інакше, як знову ж таки підтверджує практика інших країн, головна мета держави дуже банальна – спроба швидкого поповнення бюджету.
- Частим приводом для проведення амністії служить незадовільний стан фіскальної системи.
Щоб вибрати правильний формат амністії, законодавець повинен також сформулювати відповіді на наступні головні питання:
- На які групи платників податків націлена амністія?
- Як амністія узгоджується з основними законами країни, включаючи Конституцію? Якими будуть основні правові наслідки для платників податків?
- Чи не виникнуть нові юридичні лакуни через розроблений недосконалий або вибірковий механізм, якими скористуються громадяни для подальшого ухилення від сплати податків?
- Чи має амністія перманентний або одноразовий характер?
- Чи можливі анонімні виплати податкової заборгованості?
- Чи повинен платник податків повернути декларовані доходи, які знаходяться за кордоном, назад в країну?
- Як подавати амністію в інформаційних джерелах і як переконатися в тому, що всі, хто може скористатися амністією, знають про неї і розуміють її механізми?
Як бачимо, через майже 1,5-річну дискусію на тему форматів податкової амністії – законодавець так і не сформулював відповідей на більшість з цих запитань.
Економіко-правові «наріжні камені»
Успіх податкової амністії передусім залежить від довіри до влади. Саме тому ефективнішими є амністії, які проводить нова влада на хвилі післявиборчої популярності. Зараз в Україні влада вже не нова, не секрет, що рейтинги правлячої партії, як і самого президента – стрімко падають. Отже, робити на цьому тлі такий доволі непопулярний крок як примушення населення в глибокій економічній кризі поділитися грошима із державою – буде політичною помилкою. Але це не єдиний «наріжний камінь», який точно очікує податкову амністію.
У юридичній економічній доктринах (Malik and Schwab, 1991) виділяється цілий перелік таких «наріжних каменів» для податкової амністії.
- Через недовіру до законодавця та влади в цілому – у сумлінних платників податків можуть виникнути очікування нових амністій і стимули до подальшого ухилення від податків. При цьому при масовому ухилянні від податків законодавець буде вимушений все більш схилятися до проведення нових амністій. Яскравий приклад податкові амністії в Індії (Das Gupta, Mookherjee, 1995);
- Амністія посилає суспільству негативний сигнал про те, що податкові органи не здатні забезпечити збирання податків;
- Амністія не завжди може вплинути на тих, у кого були причини ухилятися від податків раніше. При цьому несправедливість амністії може негативно вплинути на ставлення сумлінних платників податків до податкової системи. І до речі, це один з аргументів експертів МВФ, які часто виступають проти податкових амністій.
Наприклад, кілька податкових амністій в Бразилії призвели до того, що платники податків зміцнилися в думці, що краще не платити податки, а чекати наступної амністії. Щоб забезпечити приплив коштів від амністій, місцева влада вимушено пішла на збільшення кількості податкових перевірок, що призвело до зростання кількості судових розглядів, і створило величезне навантаження на судову систему.
Що матимемо в українських реаліях
Аналізуючи вище наведені параметри податкової амністії, що вже сформульовані в президентському законопроекті, виникає враження, що на тлі кризових явищ в економіці, держава за звичкою націлилась у кишеню пересічного українця. В суспільстві є запит на декларування доходів заможних громадян, власників великого бізнесу, держслужбовців та політиків, керівників держкомпаній. Але якщо основний удар податкової амністії приймуть на себе залишки «середнього класу» – це гарантує зрив та ігнорування всього процесу та ще більше укорінення недовіри населення до влади та будь-яких її експериментів із легалізацією. Тому слід було передбачити в концепції української податкової амністії можливість створення дійсно точки податкового відліку для заможних громадян, запровадивши низькі та зрозумілі ставки. Інакше – знову ж таки, максимум, що зможе очікувати держава – використання амністії для виникнення нових «схем» оптимізації. Буде створена ціла категорія громадян, які масово використовуватимуться при поступовій легалізації незаконних активів тих самих державних службовців. Наприклад, на ім‘я пенсіонера покажуть, що у нього є 1 мільйон доларів. Від нього буде сплачено податок при податковій амністії, «прокручено» суму через українську банківську систему і потім спокійно можна буде давати її «в займи» чи «дарувати» чиновнику чи іншій фізичній особі, у якій не все добре із легалізацією капіталів.
Також ключовим складовим успіху податкової амністії мають бути гарантії безпеки від держави та інвестиційна привабливість вкладання цих коштів в Україні (наприклад, тримання в тих самих українських банках). Наразі цей критерій надто умовний. Українська банківська система не відрізняється стабільністю та адекватним гарантуванням вкладів, інвестування у вітчизняний бізнес – буде цікаво не всім, інвестування в ОВДП – доволі складно для пересічного громадянина. Отже, виникає серйозний ризик, що, легалізувавши їх в Україні, гроші вже без проблем виведуть в іноземні економіки.
Публикации в разделе Дискуссии в формате «Колонка» отображают мнение исключительно автора текста, указанного в начале статьи. Позиция автора колонки может не совпадать с точкой зрения редакции Hubs. Издание оставляет за собой право публиковать мнение других авторов по изложенным в данной статье темам.
