МВФ и Украина – опасное сотрудничество

Руководитель депутатской группы «Воля народа», народный депутат Ярослав Москаленко

Руководитель депутатской группы «Воля народа», народный депутат Ярослав Москаленко в своей колонке на Hubs прокомментировал угрозы для Украины от сотрудничества с МВФ (укр.):

Усі страхи українців щодо нових умов, які нашій країні висуне МВФ, стали реальністю. Днями Мінфін таки оприлюднив на своєму сайті кінцевий варіант Меморандуму з Міжнародним валютним фондом.

Як ми і боялися, у новому Меморандумі є все – і пенсійна реформа, і продаж землі, і прослуховування для НАБУ. Що Україна отримає натомість? З одного мільярду доларів, який МВФ надав нашій країні 3 квітня, 850 мільйонів доларів вже в 2017 році нам треба повертати назад за транш 2014 року. Ми потрапили у зачароване коло, коли ми беремо кредити, щоб віддавати кредити.

Щоб зрозуміти, чому так сталося, треба знати суть цієї міжнародної організації. Україна приєдналася до МВФ 1992 року, і є однією з 189 країн-членів Фонду. Однак реальну владу в організації мають лише п’ять країн – США, Японія, Китай, Німеччина і Великобританія. Представники центральних банків саме цих країн володіють майже третиною голосів (на даний час 28,6% акцій). Адже права голосу накопичуються відповідно до сум коштів, наданих урядами країн. Тобто в МВФ багаті і розвинені країни завжди будуть маніпулювати рішеннями і зобов’язаннями, які накладає фонд, в тому числі і для українського уряду.

П’ять провідних країн накладають Україні ті економічні зобов’язання, які вигідні їм самим з точки зору економічних ринків і надають простір для їхнього бізнесу, одночасно забравши конкурентні переваги, які були в українських компаній до угоди. Українські виробники товарів і послуг залежать від стабільності гривні, в той час як МВФ вимагає вільно регульований валютний ринок, в якому економічна ситуація диктувала б вплив на гривню, а не контролювалася в інтересах вітчизняних компаній.

У свій час це зрозуміли країни Східної Європи, які отримували кредити МВФ, але зуміли вчасно «зіскочити з кредитної голки». Як зазначив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан: «Не в наших інтересах підписувати угоди про економічну політику з МВФ, оскільки це невиправдано обмежує простір для маневру угорського уряду, угорського парламенту і законодавців».

Схоже, обмеженням прав українських законодавців наша влада не дуже переймається. У новому Меморандумі України з МВФ 60% зобов’язань покладені на Верховну Раду, хоча меморандум підписаний Президентом, прем’єр-міністром, міністром фінансів та головою НБУ. Жоден представник парламенту ні на стадії переговорів, ні на стадії фіналізації документу задіяний не був. Про це депутатська група «Воля народу» говорила ще у січні, але ми таки прийшли до того, що «нас без нас одружили».

За всі роки співпраці МВФ надав Україні позики на більш, ніж 50 мільярдів доларів. Але турбує навіть не це. За підрахунками економістів, неминучі проблеми очікують країну, яка користується кредитами МВФ більше десяти років. А Україна перший транш отримала у 1994 році, тобто має 23-річну співпрацю! Таке тривале кредитування призводить до залежності економіки від наданих ресурсів, доларизації та валютних криз, експортної залежності та деформації внутрішньої структури економіки. Прикладом цього слугують країни Африки, Латинської Америки та Східної Азії.

Загалом із 90 країн, які отримували позики МВФ, у 32 країнах за роки співробітництва ВВП знизився на 15%. Отримуючи допомогу від МВФ, Греція пережила падіння обсягу ВВП від + 1% в 2010 році до -10% в 2012 році. Ямайка, яка заплатила більше грошей (19,8 мільярда доларів), ніж вона отримала від МВФ (18,5 мільярда доларів), і до сих пір винна 7,8 мільярдів доларів, отримала падіння ВВП з 5,1% в 2007 році до -10% в 2012 році.

Стабілізаційні програми МВФ досягли поставленої мети лише в тих країнах, які вчасно відмовилися від кредитів і перейшли на безкредитне співробітництво з Фондом. Це для нас МВФ став синонімом слова «кредит», а насправді може бути зовсім не так. Такі східноєвропейські країни з перехідною економікою, як Словенія, Чехія, Угорщина, Польща першими серед країн регіону обрали технічну, або консультаційну безкредитну форму співпраці, яка виявилася набагато ефективнішою. Країна-реципієнт отримує певні рекомендації щодо реформування економіки та входження до світового співтовариства. Але при цьому вона не потрапляє у кредитну пастку, в яку так наполегливо ліземо ми.

І наостанок. Політика МВФ ніколи не враховує соціальні наслідки. Лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Колумбійського університету Джозеф Стігліц досить точно описав це: «У міністрів фінансів і керівників центральних банків є місця за столом, а у профспілок або міністрів праці немає. Усі учасники пов’язані з фінансовими спільнотами в своїх країнах, тому вони штовхають політику, яка відображає точки зору та інтереси фінансового співтовариства, і мало чують голоси тих, хто став жертвами».

Україна – суверенна держава, і жодна іноземна організація не повинна диктувати, які закони нами повинні або не повинні прийматися.

_{Публикации в разделе Дискуссии в формате «Колонка» отображают мнение исключительно автора текста, указанного в начале статьи. Позиция автора колонки может не совпадать с точкой зрения редакции Hubs. Издание оставляет за собой право публиковать мнение других авторов по изложенным в данной статье темам.}