Культура показує основу нашої ідентичності і в чому привабливість України для світу. Але вона також є важливою зброєю
Ідея та просування так званого «русського міра» будується саме на базі російської культури. Це, до речі, висновок одного з російських істориків культури.
Усвідомлення значення розвитку культури, у тому числі з пропагандистською метою під час війни, – це усвідомлення руху на зміцнення України. Антидотом масованій російській пропаганді може стати тільки потужна промоція у світі української культури, як самодостатнього явища. Тобто потрібна боротьба не з наслідками, а причинами багаторічних успіхів російської пропаганди, яка заперечує та краде нашу багату спадщину.
І це не задача виключно держави (хоча її роль і повинна бути визначною). Тут важливі зусилля всього суспільства, яке, нажаль, як показують скандали навколо мови та культури, ще не дозріло до усвідомлення цих простих тез.
Hubs.ua поспілкувався з Володимиром Гавришем, волонтером та правником, головою благодійного фонду «Сучасна Україна», який одним з напрямків діяльності якраз обрав стратегію просування культурної дипломатії у світі та в Україні.
— Фонд підтримує культурні ініціативи від участі у мистецьких турах, виставках до тематичних муралів та інноваційних інструментів у форматі digital мистецтва. Чому працюєте у такому досить широкому спектрі?
— Справа у тому, що фонд був створений ще напередодні повномасштабного вторгнення росіян. Ми одразу декларували ідеї співпраці різних верств суспільства для підтримки інноваційних способів вирішення соціальних проблем. Це культура, освіта, медицина, розвиток громад, тощо.
Звісно через війну великі ресурси задіяні на допомогу фронту. Цьому постійно приділяємо велику увагу. Але у глобальній цивілізаційній війні з росіянами нам потрібно зміцнюватись і в інших сферах. Пріоритети для нас тут очевидні: розвиток покоління (освіта і допомога дітям), культури і створення сильних громад (гуманітарні ініціативи).
У сфері культури ми зосередились на двох основних системних проєктах: «Мурали сучасної України» та Unleash Ukraine. Інші ініціативи – це окремі зусилля фонду у партнерській підтримці різних культурних заходів: мистецькі виставки, створення арт-об’єктів, тощо.
Мурал «Час змін» Володимира Манжоса на Подолі у Києві. Відкритий за підтримки БФ «Сучасна Україна» (Фото: Олексій Самсонов)
— У новинах про діяльність фонду зустрічається співпраця з культурною ініціативою Ukraine. The Best, в рамках якої був відкритий мурал на Подолі відомого художника Володимира Манжоса «Час змін». Це і є окремі ініціативи фонду?
— Щодо цього муралу і так, і ні. Ukraine. The Best – це партнерський проєкт. Минулого року ми наряду з іншими підтримували мистецький тур Ukraine. The Best. Мурал «Час змін», ініційований нами, відкривав цей мистецький тур.
У рамках туру також ми, вже як партнери, підтримали виставку «Велика сімка 2.0» у Національному музеї Тараса Шевченка, де були представлені твори семи українських художників: Олександра Архипенка, Михайла Бойчука, Анатолія Криволапа, Казимира Малевича, Георгія Нарбута, Марії Примаченко, Тараса Шевченка.
Цього року ми підтримуємо благодійний арттерапевтичний проєкт, що має на меті психологічну та соціальну реабілітацію дружин загиблих героїв – «Жива. Справжні історії кохання». Створений Оленою Сокальською та Аліною Карнауховою. Зараз в рамках цього проєкту проходить виставка картин «Малюю серцем», написаних дружинами полеглих героїв.
У Луцьку реалізовуємо ініціативу з встановлення скульптурної композиції «Возз’єднання» та муралу, присвяченого незламності українського народу. Ідея скульптури художника Євгена Примаченка – війна роз’єднала багато українських сімей, які прагнуть перемоги та возз’єднання своїх родин. По різні береги річки Стир будуть встановлені дві відповідні фігури.
Макет скульптурної композиції «Возз’єднання», яку планують встановити у Луцьку за підтримки БФ «Сучасна Україна»
— Про що тоді ваші системні проєкти?
— У першу чергу це проєкти, які повністю концептуально створюються та організаційно реалізуються командою «Сучасної України» для започаткування культурної дипломатії.
Думаю назва «Мурали сучасної України» говорить сама за себе. Якраз згаданий «Час змін» Володимира Манжоса відкритий в рамках цього проєкту. Його мета – разом з відомими митцями створити серію тематичних муралів в різних країнах світу та в Україні для популяризації української культури. Для донесення українських сенсів до міжнародної спільноти.
Unleash Ukraine – це дуже цікавий модерновий проєкт. Це популяризація української культури за допомогою Digital мистецтва. У нього є кілька етапів: створення інтерактивного парку DIGITAL ART PARK та проведення виставок DIGITAL ART UAVERSE у різних країнах. Крім популяризації культури України фонд таким чином також збирає кошти на третій етап проєкту – відкриття 100 інноваційних креативних просторів по Україні.
Родзинка проєкту – встановлення за кордоном 195 арт-об’єктів української культурної спадщини буде виконано за технологією доданої реальності (AR). Будь-яка людина сканувавши на телефон QR-код за допомогою AR-додатку побачить твори образотворчого мистецтва українських художників, скульпторів, тощо, інтегровані у навколишнє середовище.
— Ви декларуєте термін «культурна дипломатія». Чому це важливо зараз, може краще зосередитись виключно на прямій допомозі фронту?
— Культура не менш грізна зброя. В демократичних суспільствах – допомагає зберегти історичну пам’ять та правду. Але у тоталітарних суспільствах, таких як росія, вона перетворюється на пропаганду війни. Навіть більше. У росії культура у багатьох проявах вже два століття є відображенням імперської суті їх нації. Про це дохідливо пояснюють наші митці та культурологи у багатьох публікаціях. Хто хоче може легко знайти купу якісної літератури на цей рахунок.
Головне зрозуміти, що кремлівські пропагандисти і багато лібералів (так званих «хароших русских») небезуспішно намагаються зобразити у світі українську культуру як придаток чи відгалуження «русской». Тобто, або української культури як і українців не існує, або у кращому випадку – це вторинне похідне від «русского» явище.
Як це впливає на війну? Задача пропаганди закріпити у свідомості суспільства тієї чи іншої країни тези про те, що це локальний конфлікт якогось одного міфічного «народу». Його частин, які між собою щось не поділили. Немає власної культури – немає окремої нації. Досягається це різними способами. У тому числі брутальними наглими крадіжками нашої спадщини. Я вище згадував українського художника Малевича, про якого росіяни вдало закріпили у світі міф, що це їх митець.
А якщо це типу внутрішній конфлікт, то мовляв і підтримувати його ззовні не потрібно. Таким чином росіяни намагаються розхитувати одну з опор нашої перемоги – допомогу світу.
Але ми термін культурна дипломатія бачимо набагато ширше, ніж суто як інструмент національної безпеки.
— Звучить досить глобально. Чому ви вважаєте, що названі вами проєкти допоможуть достукатись до масової свідомості представників інших культур? Що це ще для вас крім безпекового питання?
— Культура показує основу нашої ідентичності і у чому полягає привабливість України для світу. Не тільки національна безпека, а і процвітання держави залежать від здатності країни транслювати свою легітимність у глобальному інформаційному просторі. Адже в умовах свободи слова, яку дають у тому числі, технологічні досягнення людства, всі мають право на оцінку й судження. А неправильне сприйняття чи нерозуміння країни, її людей та культури становлять загрозу для безпеки.
Тому кажучи про культурну дипломатію, я говорю не лише про захист спадщини від липких рук росіян, а й про просування, культурну експансію України у світі.
Чому ми обрали інструменти, які я описав вище. Для того, щоб Україну почули та зрозуміли у світі потрібно використовувати інноваційні інструменти. Цікаві технологічні рішення приваблюють самі по собі. Тільки традиційних зусиль – фізичних виставок творів митців, довгих пояснень, концертів народних танців, тощо – замало, а часто й не ефективно.
Мурали ж в урбаністичному суспільстві також стали сучасним трендом, який швидко достукується до масової свідомості. Мурали – це великі арт-об’єкти, які щодня бачить багато людей. І це вже не погляд у минулі вікі. Це показує саме сучасну культуру України, її митців, світогляд. Тут вигоди очевидні.
Тобто мова йде про акцент на наглядність та інноваційність. Ми розуміємо, що один наш фонд не зробить революцію у даній царині. Але я вважаю, що це важливий і потужний крок, який можна розвивати як суспільству, так і державі. Здатний задавати тренд.
Чим більш голосно українська культура «говорить» – тим більше нас чують у світі, і тим скоріше ми перетворюємося у сприйнятті світу з культурної периферії у центр.
— Як сприймаєте заклики щодо бойкоту «русской» культури? Так звані їхні опозиційні ліберали заявляють що це неприпустимо, винний путін, а не росіяни чи «русская культура», ну і тому подібне скиглення…
— Я звісно підтримую бойкот «русской» культури. Повторюсь. Віками росія крала нашу культуру. І навіть, коли ми 30 років тому стали незалежними, багато хто в Україні відносився до культури як до чогось другорядного, а інколи й «шароварного». Не розуміючи навіщо її підтримувати. От і маємо наслідки: як нас сприймає світ, а як росію.
Друге. Кожен виступ українця на міжнародній арені – це заклик про допомогу світової спільноти. Тому ми фактично маємо вигризати зубами кожен культурний проєкт та виборювати право на голос на міжнародній арені. Щоб донести до світу правду про українську культуру та її НЕЗАЛЕЖНІСТЬ від росії.
Ніколи ще в історії голоси українців не лунали так гучно на міжнародній арені. І звичайно росія намагається цьому завадити прямо чи завуальовано. І ось завуальований спосіб – це помістити в культурний захід, наприклад, поряд з українцями так званих «хароших русских», начебто навіть опозиціонерів. Але проблема в тому, що вони часто виступають за мир, але не проти війни яку розв’язала та веде їх країна!
То ж по суті – це намагання відчинити вікно Овертона, в якому крок за кроком у найближчому майбутньому буде створюватися легкий шлях повернення росії до визнання цивілізованим світом. Ми маємо це розуміти, доносити до світу та жодним чином не толерувати!
Для українців толерування НЕбойкоту російських митців означає дозволити окупантам позбавити нас голосу, і відповідно – права захищатися, і відповідно позбавити життя мільйонів українців в несправедливій війні.
Розмовляв Ігор Самойленко
