Юридичні факти щодо «земельної реформи». Це – зрада держави, – думка

Григорій Мамка, народний депутат України (ОПЗЖ), доктор юридичних наук (думка):

За що сьогодні проголосувало 240 «слуг народу» та кілька позафракційних, приймаючи Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення № 2178-10 можна викласти в ТРЬОХ юридичних фактах.

1. Іноземці зможуть купляти українську землю

Встановлена у проекті заборона до 01.01.2024 р. на набуття у власність с/г земель юридичними особами, що мають контролюючого учасника (акціонера) – іноземця, є ДЕКЛАРАТИВНОЮ та не працюватиме на практиці. Оскільки фактично дозволяється:

• іноземцям (іноземним компаніям) купити корпоративні права української компанії, яка вже володіє с/г землею;
• купити с/г землю українськими юридичними особами, які мають кінцевих власників кілька іноземців (фізичних осіб) із часткою до 25 % у кожного;
• купувати с/г землю українськими юридичними особами, в Єдиному державному реєстрі щодо яких взагалі відсутні відомості про її кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

Отже ми бачимо ТРИ варіанти, які на вибір будуть застосовуватися іноземцями при купівлі української землі. Тому заяви будь-кого – від президента до нардерпа – про те, що українська земля не буде продаватися іноземцям є відвертою маніпуляцією та брехнею в очі Народу України!

2. Великі латинфундисти зможуть сконцентрувати у власності величезні обсяги землі

Встановлені у проекті Закону антимонопольні обмеження щодо концентрації с/г земель у групи пов’язаних осіб також є  декларативними. Насамперед,  неможливим є ефективний контроль та встановлення кінцевих бенефіціарів іноземних юридичних осіб, в тому числі через наявність юрисдикцій, що не розкривають інформацію про кінцевих бенефіціарів компаній, що зареєстровані на території таких юрисдикцій.

Крім того, виникають сумніви щодо можливості проведення відповідних перевірок при здійснення кожної угоди купівлі-продажу с/г землі чи корпоративних прав компанії, що має с/г землю на праві власності або корпоративних прав її материнської компанії.

Також, проект не визначає державний орган, який зобов’язаний здійснювати контроль за виконанням встановлених заборон та обмежень, та не наділяє такий орган правом на звернення до суду із відповідним позовом у разі виявлення відповідних порушень. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, такий недолік проекту може взагалі унеможливити здійснення контролю з боку держави за встановленими у проекті заборонами та обмеженнями.

3. Ціна на землю не підвищиться, а впаде

Наявність прямого доступу до міжнародного фінансування у великих с/г виробників, доступ з 2024 року до обігу земель міжнародних інвесторів, встановлення лімітів щодо концентрації земель у власності групи пов’язаних осіб на значному рівні (приблизно 210 тис. га на рівні країни, що дорівнює 2,5 площам Києва) призведе до розширення частки земельного банку, що обробляється великими с/г виробниками. Це, в свою чергу, призведе до зниження середньої доданої вартості та середньої кількості працівників на 1 га с/г земель в Україні.

Чому все це дозволяє  втілити на практиці проголосований в першому читанні законопроект 2178-10? Тому що ЗЕ-влада, при його написанні не врахувала (або не мала наміру врахувати) значну кількість юридичних питань. А саме:

1. Не проведена інвентаризація земель за формами власності та суб’єктами господарювання. Держава достеменно не знає які землі, якого призначення в якій власності
2. Не вирішені постійні проблеми з державним земельним кадастром (повільне наповнення національної кадастрової системи відомостями про земельні ділянки, накладення меж суміжних територій, межові спори, невідповідність наявних систем координат тощо);
3. Відсутній механізм державного регулювання ринкового обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
4. Відсутні правові і економічні механізми ефективної реалізації прав власності на землі сільськогосподарського призначення (у першу чергу особами літнього віку, які не мають спадкоємців);
5. Відсутні механізми захисту українських селян від обезземелення;
6. Відсутні запобіжні заходи щодо унеможливлення тінізації ринкового обігу земель та недопущення надмірної їх концентрації;
7. Потребує врегулювання питання розмірів земельних площ, що можуть орендуватися інтегрованими аграрними формуваннями;
8. Не створена належна інфраструктура ринку земель сільськогосподарського призначення (земельні аукціони, земельний банк, оцінювачі, страхові компанії, землевпорядні організації, органи реєстрації прав, земельний кадастр);
9. Потребує розроблення й запровадження механізму здійснення заставних операцій із земельними ділянками та правами на них для одержання довгострокових кредитів сільськогосподарськими товаровиробниками;
10. Потребує удосконалення методичні підходи до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, зумовлених змінами в економіці країни;
11. Не розроблено ефективних механізмів залучення кредитів під заставу прав власності й користування сільськогосподарськими землями;.
12. Не врегульована на законодавчому рівні процедура використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв), земель колективної власності, консолідації земель, обміну земельними ділянками.

З огляду на все вищевикладене та керуючись виключно юридичною логікою, а  не політично вмотивованими емоціями, можна чітко заявити, що сьогодні відбувся перший крок на шляху зради інтересів держави Україна та її народу. Остаточно він буде зроблений, коли за цей проект Закону «слуги народу» проголосують в цілому. І за це має наступити юридична та політична відповідальність причетних до цього рішення осіб.

Публикации в разделе Дискуссии в формате «Колонка» отображают мнение исключительно автора текста, указанного в начале статьи. Позиция автора колонки может не совпадать с точкой зрения редакции Hubs. Издание оставляет за собой право публиковать мнение других авторов по изложенным в данной статье темам.