Нефть дешевеет, рубль падает

Що відбувається в економіці Росії та які це може мати наслідки для України

Ольга Погарская, начальник управления экономического анализа НБУ

Ольга Погарская, начальник управления экономического анализа НБУ

З середини травня російський рубль девальвував більш ніж на 30% по відношенню до долара США — до 65.8 рублів за долар США станом на 19 серпня. Знецінення російської національної валюти стало реакцією на тенденції на світовому ринку енергоресурсів. За цей же час ціни на нафту, котра подешевшала більш ніж удвічі в другій половині минулого року і дещо відновила свої позиції у березні-травні, знову розпочали падіння, знизившись приблизно на чверть. Здешевлення нафти та введення секторальних санкцій спричинили значний відтік капіталу та суттєво вплинули на економічні показники РФ – темпи зростання ВВП, експортну виручку, надходження до бюджету, інфляцію тощо. У другому кварталі падіння реального ВВП у річному вимірі поглибилося до 4.6% з 2.2% у першому кварталі.

Наразі у російської економіки є певний запас міцності у вигляді значних обсягів валових валютних резервів (більше $350 млрд станом на кінець липня) і коштів Резервного фонду та Фонду національного добробуту (сукупно близько $150 млрд в еквіваленті). Досить виваженою є також фіскальна політика. Дефіцит державного бюджету минулого року становив 0.5% ВВП, а державний борг на кінець 2014 року — лише 17% ВВП.

Але на нафтові ціни продовжують тиснути слабкий попит, зокрема Китаю, збільшення обсягів світового видобутку та очікування щодо подальшого зростання пропозиції від Ірану. Тож більшість прогнозів передрікають збереження цін на енергоносії на низькому рівні впродовж досить тривалого періоду. Це означає, що без системних структурних реформ спад в економіці Росії може перейти в затяжну стагнацію. Наявний запас міцності забезпечує певний час для запровадження структурних перетворень. Але наближення виборів до парламенту (у 2016 році) та президента (у 2018 році) знижує гнучкість державної політики та, відповідно, ймовірність здійснення необхідних трансформацій.

Які ж наслідки матиме такий розвиток подій для України?

На перший погляд для української економіки ці новини навряд чи можна назвати приємними. По-перше, зменшення платоспроможного попиту в РФ загрожує скороченням експорту українських товарів на російський ринок. А отже, і валютних надходжень від експорту. По-друге, девальвація російської валюти в парі гривня-рубль механічно посилює курс гривні до рубля. Теоретично це означає погіршення цінової конкурентоспроможності українських товарів відносно російських – як на ринках України та Росії, так і «третіх» країн.

З іншого боку, зміни в економічних зв’язках між Росією та Україною останніми роками були зумовлені не стільки економічними фундаментальними факторами, скільки політичними. Крім того, наслідки для економіки України, в першу чергу, залежатимуть від самої України та з ряду причин будуть менш болючими, ніж могли б бути ще кілька років тому.

По-перше, останніми роками торговельні зв’язки між країнами значно послабшали. Хоча Росія продовжує очолювати список країн – найбільших споживачів українських товарів, експортні поставки з України до РФ зазнали суттєвого падіння впродовж декількох останніх років. Товарообіг між країнами почав знижуватися ще з 2012 року через цілеспрямовану політику Росії щодо обмеження імпорту з України (так звані «сирна», «м‘ясна», «шоколадна» війни, введення утилізаційного збору тощо). Ці обмеження вводились як з метою захисту власних виробників, так і використання їх як важеля впливу на Україну, а саме її зовнішньоторговельну політику, спрямовану на поглиблення співпраці із Заходом.

Тенденція лише посилилася за останні півтора роки на тлі подій в Криму та на Донбасі. Як наслідок, експорт товарів до Росії впав на 35% у 2014 році та на 59% у І півріччі 2015 року. Відповідно частка російського ринку в загальному експорті товарів знизилась з 26.2% у 2011 році до 13.4% у І півріччі 2015 року. Зокрема, експортні поставки продукції машинобудування в І кварталі впали в 5 разів порівняно з середньоквартальними обсягами 2010-2013 років. А експорт продовольчих товарів скоротився в 10 разів за цей же період і в середньому в І півріччі 2015 року становив лише 20 млн. дол. США на місяць.

Крім того, триває диверсифікація експорту, хоча і непросто. Навіть з урахуванням численних викликів перед українськими виробниками для виходу на ринки ЄС (насамперед, у вигляді технічних стандартів якості), експорт товарів АПК до країн ЄС збільшився на 6.4% у 2014 році. Незважаючи на падіння загального експорту до ЄС у І півріччі 2015 року (що значною мірою пояснюється зниженням світових цін на сировинні товари), частка країн ЄС у загальному обсязі експорту в І півріччі 2015 року залишилася на рівні 28%, практично не змінившись порівняно з 2014 роком. Зростає також частка країн Азії в структурі експорту – з 30% у 2014 році до майже 36% у І півріччі 2015 року.

По-друге, незважаючи на погіршення двосторонніх відносин між країнами, російський бізнес зберігає зацікавленість в Україні з огляду на значні зусилля та кошти, вже витрачені на освоєння українського ринку, потенційні можливості, що відкриються перед країною у випадку успішної реалізації структурних реформ та звуження таких можливостей у Росії. Присутність російського капіталу залишається суттєвою в реальному та фінансовому секторах економіки України. Наприклад, у вітчизняному банківському секторі частка банків з російським капіталом становить близько 15% активів банківської системи. Але ці банки є одними із найбільш дисциплінованих у виконанні регулятивних вимог Національного банку України, зокрема й щодо планів докапіталізації. Регулярно можна почути заяви їх керівників про «аполітичність» і бажання продовжувати працювати на українському ринку та відповідно до українського законодавства.

По-третє, зміни зовнішніх фінансових потоків можуть бути на користь Україні. Здавалося б, Росія та Україна належать до одного географічного регіону та їх часто сприймають у контексті одного об’єднання (наприклад, країни СНД). Відповідно, несприятливе ставлення зовнішніх інвесторів до Росії може поширюватися й на Україну. Це потенційно може стримувати притік зовнішнього приватного капіталу в Україну після вирішення нею своїх внутрішніх проблем. Але водночас відтік капіталу з Росії як російського походження, так і іноземного, відкриває для України унікальну можливість «перехоплення» цих потоків. В умовах дефіциту внутрішніх фінансових ресурсів переорієнтація лише частини цього капіталу в Україну може стати потужним джерелом економічного відновлення та міцним підґрунтям сталого економічного зростання в подальшому. Але для реалізації такої можливості необхідне поліпшення інвестиційного середовища.

По-четверте, Україна має значну фінансову підтримку зовнішніх кредиторів. Завдяки виконанню програми співпраці з Міжнародним валютним фондом Україні вдалося досягти перших ознак стабілізації макроекономічної ситуації. Передбачені заходи з реформування економіки дозволять відновити економічне зростання. Крім того, фінансування за програмою з МВФ та іншими фінансовими організаціями є також тією «подушкою безпеки», яка допоможе згладити потенційні негативні зовнішні впливи, такі як рецесія в Росії. Отже, й наслідки для економіки України та валютного курсу гривні зокрема.

Один комментарий;

  1. Alex said:

    «Наразі у російської економіки є певний запас міцності у вигляді значних обсягів валових валютних резервів (більше $350 млрд станом на кінець липня) і коштів Резервного фонду та Фонду національного добробуту (сукупно близько $150 млрд в еквіваленті).»

    Резервный фонд и Фонд национального благосостояния (до 2008 года – Стабилизационный фонд) являются частью золотовалютных резервов России. То есть резервов под контролем ЦБ РФ по состоянию на 01.08.2015 составляют 357,63 — 74,56 (ФНБ) — 72,93 (Резфонд) = 210,14 млрд USD в эквиваленте.

*

Top