Україна: рівна серед рівних. Чи можливо?

Відомий юрист та політичний діяч про справжній україноцентризм

Григорій Мамка, заслужений юрист України, радник голови партії «Розумна сила»

Замість роботи над алгоритмами виходу із національного та міжнародного глухого куту, українська політична «еліта» на величезній швидкості несеться у прірву і тягне за собою країну. Як і всі 26 років незалежності, в головах як владних, так і опозиційних політиків єдиний алгоритм: створити під вибори черговий політичний проект, намалювати йому новий логотип, навішати красивих обіцянок – і виграти вибори. Розбалансований електорат, який не розуміє, що ж відбувається взагалі і коли це все закінчиться, з яким жоден із політиків не розмовляє чесно та на зрозумілій мові – вчергове робить вибір навмання. Після виборів настає вже очікуване «похмілля», і український народ продовжує марити справжніми новими обличчями, а не їх іноземними чи дешевими копіями.

Тож як розірвати це замкнуте коло, чи слід очікувати найближчим часом виникнення політичної ідеології, яка виведе Україну із суцільної кризи? Що таке справжній україноцентризм, який зможе надати шанс нашій державі? Про це розмірковує у своїй авторській статті Григорій Мамка, заслужений юрист України:

До виборів Президента та Парламенту залишилось трохи більше року. «Партії-динозаври» відчувають скору смерть власних рейтингів. Тож починають думати про реставрацію свого обличчя. Як би так мімікрувати, щоб виборцям «запропонувати» себе вчергове.

У пресі почали з’являтися все частіше закиди від владних політиків про необхідність створити центристську партію. Начебто давайте об’єднаємося старі та нові, перемішаємося і назвемося новим ім’ям. Скажемо, що ми центристи. На їх думку – цього достатньо. Адже євроскептицизм у суспільства зростає, проти МВФ розгортається інформкампанія, завдання якої максимально налякати українців ціною на газ, як вимогою Фонду. А насправді ж – точкою розлому стала вимога МВФ щодо негайного створення Антикорупційного суду, що не входить у плани нікого у владній верхівці України. Принаймні до виборів. Отже, щоб підняти ставки у перемовинах із Заходом, починаємо говорити про центризм. Але, що таке справжній центризм ніхто з них не думає.

Тож, вважаю, потрібно чітко окреслити характерні риси політики центризму, а краще сказати: україноцентризму, про які я говорю вже давно. В той же час дуже сподіваюся, що ці тези не будуть бездумно скопійовані у якійсь чужій політичній програмі.

ФОРМУЛА УСПІХУ України у найближчі 5 років має складатися з таких категорій:

  1. Сильна армія – військовий нейтралітет у майбутньому.
  2. Україноцентристська економічна та промислова стратегія.
  3. Незалежні від політики державний апарат, правоохоронна та судова системи.

Тепер детальніше.

  1. Міжнародна політика

Ми нікому не потрібні, світ дуже швидко змінюється, щоб піклуватися про інтереси України. У кожного ВЛАСНІ геополітичні стратегії та інтереси. Час усвідомити, що ми потрібні тільки самі собі і повинні навчитися захищати свої інтереси всіма можливими способами: дипломатичними, військовими, економічними.

Ми зараз копіюємо «дорожні карти» інших країн і називаємо це «реформами», хоча деякі країни Заходу вони завели у глухий кут. Україна і українці повинні зрозуміти, що світ настільки стрімко змінюється, що готових рецептів на експорт в ньому немає.

Головне – це наші українські інтереси. У міжнародних відносинах, військовому співробітництві, економіці та промисловості, культурі.

Маючи «геополітичне прокляття» і постійно перебуваючи на зламі геополітичних сфер інтересів між Сходом і Заходом, Україна має шанси зберегти свою незалежність лише в одному випадку – у разі побудови «збройного нейтралітету» у перспективі. Ключове в ній – постійно боєздатна та сильна армія. «Збройний нейтралітет» – це збереження нейтральних позицій по відношенню до військових дій при повній готовності до їх проведення з боку одного або декількох держав. Вона заснована на «принципі дикобраза»: у разі небезпеки згорнутися в клубок і «наїжачити голки». Тобто зробити так, щоб проникнення всередину країни обійшлося противникові якомога дорожче.

Україна – це не буфер (як була) і не плацдарм (як зараз). Ми маємо стати «мостом» між країнами Заходу та Сходу. Транзитний потік з цього «мосту» – одне з джерел доходу України. Немає потоку – немає доходу, мало хто це розуміє та декларує саме з точки зору україноцентризму, а не завуальованого підігрування Росії.

  1. Економіка.

Ми були і поки що залишаємося колонією. Колонія — це країна, з якої по максимуму висмоктують її ресурси. Населення колонії – з високою смертністю і вкрай бідне. Країни-колонії спеціалізуються на невигідній для себе торгівлі: експортують сировину, а імпортують продукти з високою доданою вартістю. Що й робить Україна: бурштин, зерно, ліс-кругляк, корисні копалини тощо.

Ми продовжуємо брати кредити, щоб віддати вже взяті. Нинішні політики розкручують тему анті-МВФ, але дивляться в інші боки де взяти кредити. Життя у займи – це замкнуте коло, яке вони не здатні розірвати. Ми за всі 26 років лише роздавали державне майно монополіям. Влада сама створювала їх. Як приклад — «Укртелеком» і «Нафтогаз». На другому умовному рівні за силою придушення конкуренції – природні галузеві монополії: нафто- та газопроводи, електричні, теплові, водні постачальницькі системи та мережі тощо.

Тож наша економіка перетворилась на корупційно-монопольну. Ми не розуміємо, чим ще володіє держава, які в неї активи. Адже принцип будь-якого кризового управління в бізнесі: спочатку аудит та ревізія, далі – бізнес-план, і вже потім — робота. Держава, в цьому сенсі, нічим не відрізняється.

Влада зараз обговорює проведення кінцевої приватизації, Захід надто поспішає. Але ми не розуміємо, що і за яку ціну будуть продавати. Хочемо зняти мораторій на землю, а інвентаризацію землі так і не спромоглися провести.

Отже, ключове – це глобальний аудит державних ресурсів та інвентаризація землі. Державні підприємства на сьогодні як і махінації із землею — найбільший сектор корупції.

Далі – розумний аналіз, що продаємо, кому, і на яких правилах. Хто читав новий законопроект про приватизацію, той добре розуміє, що він не панацея, а більш спрямований на влаштування надто швидкого розпродажу на комфортних умовах.

Наступне. Ключова економічна центристська основа: всі ресурси в країні необхідно прагнути переробляти в її межах, а уряд повинен максимально це стимулювати. Бо товари завжди коштують в 100 разів дорожче, ніж сировина. Тому іноземні товари повинні імпортуватися в незавершеному вигляді і доопрацьовуватися всередині країни. Тим самим дозволяючи заробляти українцям. Ще краще стимулювати власне виробництво на власній території. Навколо цього має бути побудована вся економічна стратегія уряду.

Для цього:

— Уряд зосереджує свою роботу на пошуку можливостей збільшення обсягів державних замовлень на продукцію вітчизняних товаровиробників.

— створюється Державний банк розвитку, основна мета якого – пільгове кредитування інвестиційних проектів та експортних контрактів і надання національним виробникам держгарантії під кредити. Саме доступ до дешевих кредитів – це завжди був стимул для вітчизняного бізнесу. Не знижуйте податки (вони потрібні для розвитку соціальної сфери) – дайте бізнесу приток обігових та кредитних коштів і він запрацює та буде платити податки. Ось що означає, коли Держава стає партнером Бізнесу.

— розробляється простий та прозорий механізм заохочення підприємств за збереження існуючих і збільшення нових робочих місць, а також Державна програма стимулів для іноземних бізнесменів переносити свій бізнес на нашу територію, як це почали робити поляки.

  1. Державний апарат, правоохоронна та судова системи

Під виглядом реформ, за останні 3,5 роки в Україні зруйнована вся державна, правоохоронна та судова системи та їх механізми. При цьому не дотрималися головного правила: «руйнуючи – будуй». Нову систему так і не побудували, зруйнувавши стару. Головне, що й досі за це ніхто не відповідає.

На багатьох ключових посадах у державних органах виявилися некомпетентні особи. Політичні гастролери з інших країн прилетіли як мухи на мед в Україну за швидкими грошовими і політичними дивідендами. Правоохоронні органи очолили політики, які використовують свої повноваження для досягнення певних політичних цілей. Судова система зруйнована, як і правоохоронна. Але й досі немає єдиної та чіткої програми їх реформ та відповідальних осіб за цей процес.

Рецепт створення сильного, розумного і працюючого держапарату та судової ланки:

Критерії відбору чиновників\суддів:

1. — професіоналізм (реальний, а не фальшивий). Успішний досвід управління чи профільної, фахової діяльності
— українське громадянство (народився і виріс в Україні). Ніяких варягів і гастролерів
— чиста репутація
— відсутність політичних зв’язків

2. Висока оплата і соцгарантії:
— конкурентна із ринковою зарплата із інфляційною стійкістю
— можливість отримання пільгового кредиту в держбанку
— пільги при освіти дітей

— пільгове медичне страхування тощо.

3. Найжорстокіші санкції:
— у разі фактів корупції, хабарів — 15 років позбавлення волі з повною конфіскацією. Судовий процес публічний та прозорий. Для цього потрібен Антикорупційний суд. Його мають обирати українці, а не іноземці, як пропонує Захід. Але вони мають бути не черговими героями Майдану, а фахівцями вищої ланки і нести за свій вибір КРИМІНАЛЬНУ відповідальність.

4. Незалежність від політиків:
— призначення тільки через публічний конкурс. Ніяких «консультацій» з вищими державними органами.

Для того, щоб все це не стало черговою декларацією, в країні має відбутися справжній «КРУГЛИЙ СТІЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ», за який повинні сісти: президент, прем’єр, лідери політичних партій і підписати Меморандум про дотримання вищевказаних норм. У разі їх порушення – вони зобов’язані піти у відставку і з політичної діяльності взагалі. Публічно і назавжди. Якщо раптом передумають – це рішення має прийняти за них Конституційний суд.

Розумію, все вищевикладене, виглядає з огляду на нинішні реалії українського колапсу, як утопія. Однак, головна передумова, яка може запустити цей процес: це критична маса політиків та лідерів думок, які почнуть ПО–СПРАВЖНЬОМУ дотримуватися цієї ідеології, а не тільки декларувати її. Вони пояснять виборцям, що «УКРАЇНА ЗАРАДИ САМОЇ УКРАЇНИ», це не означає співати гімн у вишиванці, а іншою рукою лізти у державний бюджет та красти майно. Вони мають максимально просто пояснювати народу, що таке ЗДОРОВИЙ ЕГОІЗМ КРАЇНИ, яка нарешті схаменулась, зрозуміла свої чіткі плани та сказала всьому світу: «ДОСИТЬ! МИ ТЕПЕР РІВНІ СЕРЕД РІВНИХ». Тоді народ і буде підтримувати і приводити до влади УКРАЇНОЦЕНТРИСТІВ.

Публикации в разделе Дискуссии в формате «Колонка» отображают мнение исключительно автора текста, указанного в начале статьи. Позиция автора колонки может не совпадать с точкой зрения редакции Hubs. Издание оставляет за собой право публиковать мнение других авторов по изложенным в данной статье темам.

комментария;

  1. Александр said:

    Согласен с автором на все сто процентов. Но на всё у нас не так много времени. Мы на столько погрязли в корупции , при чем с низу до верху, что даже страшно. Народ уже ни кому и ни чему не верит и медленно но уверенно мы идём к той черте, когда, как сказал один из революционеров, верхи не могут, а низы не хотят… И тогда история повторится, а не хочется. К сожалению на горизонте не видно лидеров или партий которые смогли бы объеденить Украину и направить в нужном направлении.

    • Володимир said:

      Погоджуюсь і з автором і з Вами. Але нажель не бачу іншого шляху, як той якого нам з Вами не хочеться. Щоб збудувати на місті старої хати нову будівлю (Державу), треба зруйнавати стару, разом з фундаментов (системою). Але існуюча система само по собі не зруйнується, вона доволі міцна , що і підтверджують три попередні революції…

  2. Володимир Кузьменко said:

    Україноцентризм — друга з шести складова Української Національної Ідеї (природної концепції), яка опублікована на форум.майдан.орг.уа Вкрай важлива і правильна думка автора про критичну масу політиків і лідерів думок, які колись об’єднаються навколо УНІ.. Сьогодні ж ця надія.. примарна.. Суспільство потопає в бездонній світоглядно-інтелектуальній проблемі, про що ми не втомлюємось наголошувати.. Певна дезорієнтація дається взнаки і в цього автора, попри те, що він подає й чимало слушних думок..

*

Top