Думка про ризики для банківської системи
Григорій Мамка, народний депутат України, доктор юридичних наук (думка):
Прийняття 30 березня у першому читанні Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності» (в народі – «антиколомойського» закону») суспільству подали як безперечну перемогу. Звичайно, це політична перемога. Але як часто в останні роки буває в Україні «благими політичними намірами вимощена дорога в юридичне пекло».
Офіційні завдання Законопроект у наступному:
— змінити регулювання діяльності всіх банків, зокрема шляхом надання Нацбанку необхідних інструментів впливу у цій сфері;
— встановити особливості судового провадження у справах щодо оскарження рішень Нацбанку про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та його ліквідацію, рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку тощо;
— удосконалити регулювання ліквідаційної процедури банків, механізму відшкодування збитків (стягнення шкоди) з пов’язаних з банком осіб та інших осіб, якими банку та кредиторам банку були завдані збитки (завдана шкода), розширення та удосконалення механізмів участі держави у виведенні банку з ринку.
А тепер, які саме «міни сповільненої дії» заховані в нормах законопроекту:
1. Законопроект суттєво збільшить рівень ручного управління всією банківською системою з боку НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – ФГВФО), значно зростають повноваження Правління НБУ. Зважаючи на те, що акти НБУ не проходять перевірку в Мінюсті – фактично створюється ще одна незалежна гілка влади із значними повноваженнями.
2. Законопроект містить пряме порушення норм Конституції. Стаття 129 Конституції України передбачає рівність усіх учасників перед законом і судом, а також змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є основними засадами судочинства в Україні. Проте, відповідно до пропонованої законопроектом редакції статті 266-1 КАСУ при розгляді адміністративних справ щодо оскарження індивідуальних актів НБУ та Фонду суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається виключно на кількісні, якісні оцінки та висновки, що були зроблені НБУ та/або Фондом, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, та на підставі яких були прийняті відповідні рішення, за виключенням випадків, визначених цією статтею. Тобто, законопроект містить положення, які можуть вплинути на рівність учасників судового процесу, оскільки суд зобов’язаний формувати свої оцінку виключно на висновках НБУ та Фонду, дії та рішення яких оскаржуються. Таким чином, позивач проти НБУ буде використовувати тільки інформацію НБУ та Фонду гарантування вкладів. Фактично знищується інститут судової експертизи і право на вільний вибір доказів з боку позивача. Також обмежується право суду на дослідження усіх обставин спору – суд буде уповноважений досліджувати лише наявність повноважень для прийняття рішення, а не по суті винесеного рішення. Таким чином, у позивача та суду забирається право розгляду підстав прийняття рішення, суд буде уповноважений досліджувати лише процесуальні питання, а не матеріальні питання.
3. Згідно з оновленою статтею 76 Закону «Про Національний банк України» НБУ матиме право прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних «у разі, якщо банк не виконав у встановлений договором або визначений законодавством України строк свої зобов’язання перед вкладниками та іншими кредиторами через недостатність коштів». Відсутність визначеності щодо ступеню невиконання банком зобов’язань перед вкладниками, створює ризик прийняття НБУ зазначеного рішення за будь-якого розміру такої заборгованості, що не є обґрунтованим та створює ризик неправомірного втручання в діяльність банку. При чому, розмір відшкодованих збитків за винесене протиправне рішення НБУ, що призвело до ліквідації банків – визначатиметься аудиторською компанією не як розмір вартості майна, а як ціна продажу банку. Тобто власник, якого протиправно буде позбавлено банку, не отримає належного відшкодування так як оцінка складатиметься за т. зв. оцінкою продажу банку. Тобто, коли на ринку існує несприятлива ситуація – оцінка буде нижче розміру власного капіталу банку.
4. Змінами до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» впроваджується новий термін «професійне судження» – «вмотивований та обґрунтований висновок та/або оцінка Національного банку України щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді Національного банку України також на комплексному та всебічному аналізі інформації та документів, поданих до Національного банку України в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком України, у тому числі в результаті здійснення ним банківського регулювання та нагляду, а також інформації з відкритих джерел». Це нововведення є подібним до діяльності судових експертів. Але судовий експерт несе кримінальну відповідальність та регулярно проходить навчання, атестацію, є незалежним при здійсненні діяльності. А в запропонованій редакції співробітник НБУ може винести помилкове «професійне судження», яке потім буде оскаржене, і як наслідок будуть завдані збитки державі, власнику банку (фінансова система країни втратить банк), а така особа та Правління НБУ не понесе жодної відповідальності. При цьому такий співробітник може прийняти «професійне судження» під примусом.
Отже, з такими надповноваженнями НБУ, тепер та політична сила, яка матиме фактичний контроль над НБУ, зможе контролювати номінально всю банківську систему держави. І як це буде використано з політичною метою і чи додасть це антикрихкості банківській системі – думаю, відповідь очевидна.
Публикации в разделе Дискуссии в формате «Колонка» отображают мнение исключительно автора текста, указанного в начале статьи. Позиция автора колонки может не совпадать с точкой зрения редакции Hubs. Издание оставляет за собой право публиковать мнение других авторов по изложенным в данной статье темам.
