Польша намерена принять участие в решении конфликта в Украине, - глава МИДа Польши

Польша намерена отстаивать в ООН соблюдение международного права по Украине

Польша, как непостоянный член СБ ООН, заявляет, что в Организации Объединенных Наций намерена активнее отстаивать соблюдение международного права в отношении Украины., —  заявил министр иностранных дел Польши Яцек Чапутович, передает «Польское радио».

«Для Польши международное право является основой международного порядка, и ситуация, что его нарушают — а это происходит также по соседству с Польшей, на востоке, в отношении Украины, — не служит уверению безопасности», — констатировал Чапутович. Он также подчеркнул, что Польша будет стремиться в большей степени, чем до сих пор, принять участие в попытке решения конфликта на востоке Украины.

11 января стало известно, что МИД Польши рассчитывает на быстрое решение исторических вопросов с Украиной. В Польше надеются на урегулирование проблем с историей.

комментариев;

  1. Так said:

    То що, війна України проти роССії вже не здається полякам чимсь далеким?

  2. Дід Морозов said:

    Війна потрібна не тільки полякам, але і угорцям, румунам, росіянам, аби виконати директиву Путіна про те, що держава Україна не відбулася та приєднати шматки України до своїх держав — і це їх інтерес . Вже навіть свої паспорти деякі європейські держави видали та мову свою ввели на українських територіях . Ну із Росією війна іде і такі дії можуть називатися стратегією, але ж член ЄС Угорщина туди ж пре . Тому нам треба розуміти, що кожна держава має свій інтерес і ніколи не буде підтримувати, кредитувати і постачати зброю без свого інтересу . Нам потрібно кінчати війну та позбавитися унітарності, аби області мали права і інтерес до свого розвитку, а не тільки працювати всій державі на Київ. і не мати в регіонах ані доріг, ані прибутку в регіональну казну, щоб мати регіонам свою кредитоспроможність без відкатів Києву , крім затверджених на армію і утримання держави. і прибуток держави піде не в офшори , а для збільшення рівня життя українців , а держава буде коханою усіма її частинами.
    Нам потрібно зрозуміти —
    Українцям треба жити
    Не в країні, а в державі,
    Коли буде в добрій славі
    Кожний етнос на землі,
    В кожнім місті і селі.
    Адже нація – це спільність,
    У народній мові — вільність
    Й не примушення одних
    Мати ознаки других.
    А приїжджі яничари
    Хай не роблять у нас чвари
    На загибелі людей
    Заробляючи ідей.
    Поки є у нас держава
    І дідів козацька Слава.
    Ми потроху в світ йдемо,
    Хоч і світ цей смішимо !
    Дай нам Боже у цей рік
    Трохи розумових лік,
    Аби ранок наступав
    Й півень вранці заспівав,
    І собака десь гарчав
    Хай здоров’я буде й щастя
    І хай згинуть всі напасті !!!!

  3. громадянин said:

    Польща з 1017 року «приймає участь» у конфліктах в Україні, а потім «ділиться» з московією.

  4. Данил said:

    Щож у близькому майбутньому в польщі будуть вчити українську , а в Україні польську . Слава Україні !!

    • Дід Морозов said:

      Давайте проаналізуємо хто ж ми — сучасні українці насправді є і чи була взагалі древня Київська Русь нашим витоком. Спочатку подивимося, чим відрізняється сучасна українська мова від сучасної російської. Лишимо осторонь такі не дуже істотні в даному випадку ознаки — такі як манери вимови деяких звуків і констатуємо лише головне: основні відмінності
      полягають у тому, що в українській мові для позначення деяких предметів і понять застосовуються інші, несхожі на російські слова. От для прикладу декілька таких слів: випадок — случай, влох — итальянец, коштoвний — ценный, дзьоб — клюв, затoка — залив, зухвалість — дерзость, чекати — ждать, неділя — воскресенье, посада — должность…
      Таких прикладів можна було б призвести дуже багато.
      А звідкіля, із якого джерела і коли потрапили всі ці слова в українську мову і чому вони минали російську? Людині, що ставить наукову сумлінність вище національно-патріотичних або політичних розумінь, відповісти на це запитання неважко, адже відразу звертає на себе увага те, що майже усі специфічні українські слова, тобто ті, що відрізняють українську мову від російської , мають ПОЛЬСЬКЕ ПОХОДЖЕННЯ. От, скажемо, як звучать польською
      мовою слова з перерахованого вище прикладу: wypadek, wloch, kosztowny, dziob, zatoka, zuchwalosc, czekac, nedziela, posada… От що різнить українців від росіян : це більш ніж трьохсотрічне польське панування над відірваною південно-західною частиною колишньої слов’янської держави Російська земля (Русь, Київська Русь). Саме в цей історичний період,
      а не в допотопні часи, утворилися значні лексичні відмінності українських говірок від великоросійських. Можна, звичайно, підвестися на шлях дуже «патріотичного», але з наукової точки зору абсолютно безглузде твердження, ніби і санскрит, і всі слов’янські, та й всі індоєвропейські мови відбулися від української, що Ной розмовляв, а Овідій писав вірші українською мовою і т.п., але давайте будемо не «патріотами», а реалістами. А реальність, подобається вона або ні, полягає в тому, що декілька сторіч польського панування не могли не лишити суттєвого сліду в мові скореного народу. Якби наші мовознавці не відчували помилкового сорому перед цією об’єктивною історичною реальністю, вони легко могли б встановити етапи і темпи українізації слав’яноруської мови, адже тільки зовсім уже сліпий не бачить, що чим старше письмовий документ, тим менше його мова нагадує українську. Вони б зрозуміли, що українізація нашої мови відбувалася в часу так повільно і непомітно, що люди, що вже розмовляли на українській мові, що сформувалася цілком, як і раніше вважали і називали її російською (руською).
      Для того, щоб чітко усвідомити, чому українська мова поширилася переважно в сільський місцевостях, прийдеться пригадати деякі віхи нашої історії, починаючи з того моменту, коли землі колишньої Русі виявилися розірваними між татаро-монголами, литовцями і поляками. Південно-західна частина держави, що одержала згодом назву Мала Русь і потім Україна, виявилася спочатку під литовським, а пізніше під польським пануванням. «Руська
      народність відразу ж потрапила в тяжку залежність від польської народності.. Ця Русь підкорилася польським законам, а, отже, і впливу польської культури. Об’єднання з Польщею викликало глибокі зміни в життєвому укладі південноруського суспільства. Півленноруське населення краю майже цілком перетворилося в залежних, фортечних хліборобів… Самим характерним було те, що з Польщі на Україну навстіж розкрилися двері і сюди нахлинула шляхта, яка два сторіччя тому нахлинула на Галичину… На початок XVII сторіччя
      заселення України так посилилося, що польські письменники називають її «видобутком польського плуга» Таким чином, російський селянин виявився в повній залежності від польського пана. От саме з цього часу і почалося активне формування всіх тих характерних ознак, що поступово зробили нашу українську мову, що є відмінною від великоросійської мови.

Добавить комментарий для Так Отменить ответ

*

Top